31 липня в результаті важкої і тривалої хвороби на 72 році пішла з життя українська поетеса, прозаїк, публіцист, культуролог, літературознавець, громадський діяч, діяч дисидентського руху, правозахисниця Ірина Калинець (Стасів).
Про це повідомила прес-служба Львівського національного університету імені Івана Франка.
Поховають її завтра, 2 серпня — на Личаківському цвинтарі Львова.
Калинець – поетеса, активістка українського національного та правозахисного руху, дружина лауреата Шевченківської премії Ігоря Калинця, – народилася в родині віруючих Української греко-католицької церкві. Після закінчення філологічного факультету Львівського університету викладала українську мову. У 1970-му за виступи на захист переслідуваних діячів культури звільнена з роботи. Протестувала проти арешту Валентина Мороза та Ніни Строкатої. Брала участь у виданні нелегального журналу «Український вісник».
У 1972-му засуджено до 6-ти років ув’язнення і 3-х років заслання за статтею «антирадянська агітація і пропаганда». Відбувала покарання у Мордовії разом зі Стефанією Шабатурою і Надією Світличною. Місце заслання – Читинська область. У Львів повернулася в 1981-му. Стала співредактором культурологічного часопису «Євшан-зілля», була серед організаторів «Меморіалу», «Руху», увійшла в Наукове товариство імені Тараса Шевченка, написала більше 3-х сотень статей.
Невіддільна від мистецтва: автор віршів, новел, історичної белетристики, казок для дітей. В історичних дослідженнях її порадником і критиком був світлої пам’яті професор Ярослав Дашкевич.
В 1990-му Калинець обрана депутатом Верховної Ради I скликання. У тому ж році очолила Львівське обласне управління освіти.
У 1998-му році за громадську діяльність визнана «Героїнею світу» (США, Ротчестер). У 2000-му нагороджена орденом княгині Ольги. Очолювала Наглядову раду львівського музею тоталітаризму “Тюрма на Лонцького”.
За матеріалами ZN.UA
