Черкаська тероборона рівнятиметься на Лютого-Лютенка

Дата: 30.04.2023
Автор:

Шеврон Черкаської бригади територіальної оборони

Ідея почесного найменування для Черкаської бригади тероборони отримала потужну підтримку волонтерської спільноти, повідомляє “Козацький край”.

Представники більше 30 волонтерських об’єднань та організацій, підприємці, депутати міськради, керівники установ та просто волонтери, які впродовж року допомагали військовослужбовцям 118-ї бригади тероборони, завітали в гості до бійців незадовго до Великодня.

Комбриг Анатолій Стуженко подякував кожному волонтеру та вручив сувеніри із символікою Черкаської бригади територіальної оборони. Обговорили нагальні потреби підрозділів та окреслили шляхи їх вирішення. Вперше на подібному зібранні провели громадські слухання стосовно бригаді почесного найменування. Усі присутні підтримали пропозицію почесної назви «118 ОКРЕМА БРИГАДА ІМЕНІ ОТАМАНА ЛЮТОГО-ЛЮТЕНКА».

Під час зустрічі з військовими громадські активісти й волонтери підтримали ідею почесного найменування для Черкаської бригади тероборони – на честь отмана Лютого-Лютенка

Є дійсно багато вагомих аргументів на користь найменування Черкаської бригади тероборони на честь цього славетного офіцера Армії УНР і отамана Холодного Яру.

Іван Макарович Лютий-Лютенко  – уродженець Черкащини, народився 24 червня 1897 року в селі Товмач (донедавна Звенигородського району).

Учасник Першої світової війни. В часі Української революції та Визвольних змагань – кадровий військовий Дієвої Армії УНР (до літа 1919 року), а потім – командир загону «Вільного козацтва» (фактичного прообразу територіальної оборони) у Звенигородці і один з чільних отаманів військового керівництва Холодного Яру у 1919-1922 рр.

Мав повстанське псевдо «Гонта», яке підкреслює тяглість традицій Українського Спротиву і може бути взірцем для воїнів вже ХХІ століття.

У складі Дієвої Армії відзначився у переможних боях Першого зимового походу (зокрема, на території Черкащини). У боротьбі проти московських окупантів був одним з найефективніших холодноярських отаманів – за деякими даними, навіть обирався на якийсь час Головним отаманом Холодного Яру.

На вимушеній еміграції у Польщі, Німеччині, Марокко і США продовжував підтримувати справу Визвольної боротьби проти окупантів, звідки б вони не приходили на українську землю. У часі Другої світової війни арештовувався німецьким гестапо і провів пів року в застінках Люблінської тюрми.

Популяризуючи ідеї боротьби за державну незалежність України, 1986 року в Детройті (США) видав друком книгу спогадів «Вогонь з Холодного Яру». Помер і похований у Саут-Баунд-Бруці (штат Нью-Джерсі) навесні 1989 року.

 

 

 

 

 

Поделиться в соц. сетях

Share to LiveJournal
Share to Odnoklassniki


Напишіть відгук

Свіжий випуск

Газета 'Козацький край' номер 12 від листопад 2023

дружні сайти

ТМ “Еко-Ферма”

Музейно-етнографічний комплекс “Дикий Хутір”

Світовий Конґрес Українців

Млини України

Млини України

Туристична компанія “Від Краю – до Краю”

Від краю до краю

© 2011-‘2023’.Вільне Козацтво Холодного Яру