Легендарний стіл Симона Петлюри, який торік із Вінниці забрали на реставрацію, відновлює спеціаліст вищої категорії Національного науково-дослідного реставраційного центру України Олександр Закусило.
- За час реставрації Олександр Закусило демонтував певні деталі, зняв старий клей і закріпив їх наново столярним клеєм. Він видалив пізні поновлення на столі, де різьба була залита фарбою. Стільниця була деформована: будь-яка деревина з часом “всихає”, а тому конструкція розхитується. Врешті основа стільниці просто відшарувалася. Її спресували за допомогою клею на тваринній основі – це спеціальний столярний клей, який довго не “зношується”, – розповів художник-реставратор меблів та етнографічних пам’яток Сергій Голуб. – Окрім того, на стільниці був шпон, з яким теж довелося попрацювати. Для нього використовували осетровий клей, який виготовляють з плавального міхура осетра.
- У київську майстерню стіл несли розібраним шестеро: окремо стільниця, центральна частина, підставки з левами, зафіксованими на товстих нагелях.
- Стіл виготовлений із соснової і дубової деревини, має різноманітні різьблення у вигляді левів, людських фігур і коней. Він виготовлений у 19 столітті на “замовлення сильних світу цього” – про це свідчить зображення рицарських турнірів, наприклад, вершника на коні. Одного лева на ніжці стола не вистачає – його Олександр Закусило має реставрувати. А ще в деяких місцях треба буде наростити деревину, яка з часом пошкодилася, – уточнює Сергій Голуб.
- Завідувачка науково-дослідницького відділу новітньої історії Вінницького обласного краєзнавчого музею Лариса Семенко зазначила, що цей стіл уперше опинився у музеї у 1965 році. Його передали із вінницького міськкому партії, і до 2018 року він був у кабінеті директора.
- Його ніяк не могли виставити в експозицію, бо він дуже важкий. Щоб його розібрати, запросили комісію експертів з Києва. Тоді 10 чоловіків розібрали його на частини і виносили у залу №16. А в травні 2018 року, коли була виставка, присвячена сторіччю Української революції, ми експонували цей стіл, – розповіла Лариса Семенко.
- Як розповідають у краєзнавчому музеї, цей експонат є унікальною історичною пам’яткою. Однак достеменно невідомо, як і коли він потрапив саме у Вінницю.
- Ми не знаємо, звідки він потрапив у наше місто і кому належав. Однак, на одній з польських кінохронік ми бачили, що Симон Петлюра дійсно за ним працював. Є припущення, звісно, що стіл привезли з околиць нашого міста – або з маєтку Грохольських, або з палацу Щербатової, що у Немирові, – пояснює директорка музею Катерина Висоцька.
- За словами Лариси Семенко, в архівних документах є кілька версій про те, кому ж належав стіл. Або любителям старовини, або масонському товариству. Пізніше з’явилася версія, що стіл належав родині Грохольських.
- Є легенда, що за цим столом Петлюра вів переговори з Йозефом Пілсудським 16 травня 1920-го року у Вінниці. Цей стіл згадують не тільки в музейних джерелах, а й у польській літературі. Коли йде мова про Пілсудського і польсько-українські відносини, то світлини стола є в багатьох книгах, – каже Лариса Семенко. – Ми говоримо мовою документів, а підтвердження, кому ж належав цей стіл – немає. Сподіваємося, що після реставрації нам дадуть історичну довідку.
- За інформацією директорки музею Катерини Висоцької, на реставрацію столу пішло 40 тисяч гривень. Повернутися у Вінницю, за договором, історичний експонат має у листопаді. Його будуть виставляти у залі №11, яка присвячена Поділлю в роки Української революції 1917-1921 років.
