Хобі “сірникового маестро” з Жашкова стало національним надбанням

Дата: 03.12.2018
Автор:

У "сірниковому ансамблі", окрім звичних інструментів є і так званий "гербас" у вигляді тризуба, придуманий майстром і його вчителем

Є люди, які не виходять за межі загальноприйнятих канонів мистецтва, здатні сприймати або ж створювати те, що завойовувало увагу аудиторії протягом століть. Однак є й ті, чиє творче мислення пішло далі й перетворює саме буденність на шедеври.Богдан Сенчуков – талановитий майстер з Жашкова на Черкащині, який за допомогою сірників створив не просто вироби, а цілий ансамбль музичних інструментів, з яким він потрапив до Національного реєстру рекордів. Митець розповів “Українському інтересу”, як з маленького сірника починається велика любов до прекрасного.

Антистрес, після якого з’являється краса

Богдан ще з дитинства любив майструвати власноруч. Тоді ж і вирішив створити макет корабля зі звичайного картону. Однак втрутилася доля, і один чоловік порадив йому обклеїти судно сірниками. Це неабияк зацікавило хлопця, адже раніше він нічого такого не робив.

“Мені було тоді десь 14 років, якраз я закінчував дев’ятий клас і перед іспитами, щоб якось зменшити стрес (сміється), вдарився в таку роботу: із сірників зробив свій перший корабель”, – розповідає Богдан.

 

Цим виробом став макет “Санта-Марії” – корабля Христофора Колумба, на якому він дістався берегів Америки.

Богдан зізнався, що ця справа йому сподобалася, адже стала для нього своєрідним антистресом.

Шлях від макета трактора до ансамблю-рекордсмена

Після першого корабля, він зробив ще кілька схожих виробів. Згодом, під час навчання в Жашківському профтехучилищі №38 (зараз Жашківський аграрно-технологічний професійний ліцей), створив макет трактора Т-150.

Водночас Богдан відвідував музичну школу і на знак вдячності своєму викладачеві Івану Івановичу Сухому подарував макет баяна до Дня народження. Саме цей чоловік, за словами майстра, підтримав та надихнув його на створення низки унікальних музичних інструментів.

Вчитель музики поцікавився у хлопця, чи може той зробити так, щоб інструмент зазвучав. Богдану не хотілося псувати виріб, тому він вирішив створити абсолютно нову гармонь із сірників, але більш досконалу.

“Іван Іванович вирішив ризикнути і віддав свою найкращу гармоніку, щоб я її повністю розібрав і зробив із сірників ті деталі, які зазвичай виготовляють з пластмаси або з дерева. Тобто залишились міха, голоса й різні металеві елементи, а решту я замінив на сірникові. На цю гармонь я витратив 18 тисяч сірників і чотири місяці часу”, – сказав хлопець.

У результаті виріб зазвучав. Паралельно майстер робив і гітару, адже якраз у той час опановував гру на цьому музичному інструменті. На неї Богдан також витратив чотири місяці, але вже 15 тисяч сірників. Митець поділився, що саме ці два інструменти і поклали початок ідеї створення цілого ансамблю із сірників.

Після гітари з’явилася скрипка, а до 200-річчя з Дня народження Тараса Шевченка Богдан змайстрував сірникову бандуру: “Так і виник сірниковий ансамбль, який вже декілька років існує в Україні. У нас є вісім великих музичних інструментів і чотири маленькі: шейкери та молоточки”.

Саме цей ансамбль приніс хлопцю всеукраїнську славу.

Богдан з дипломом Національного рекорду. За його спиною на стіні - бандура, скрипка і гітара. Всі інструменти зроблені із сірників. На кожному з них можна грати...

Як сірники зробили хлопця національною гордістю

Жага знайомити людей з новим мистецтвом та дивувати їх допомогла Богдану отримати диплом Книги рекордів України у 2012 році за три музичні інструменти із сірників: скрипку, гітару та гармонь.

Нинішнього, 2018 року хлопець відвідав масштабне свято до Всеукраїнського дня сірника, що відбулося в Києві. Саме там його вироби стали частиною Національного реєстру рекордів.

Після цього звичайний, але неймовірно талановитий та працьовитий хлопець відчув визнання: у нього неодноразово брали інтерв’ю, знімали сюжети, а виробами почали цікавитися не лише глядачі на виставках.

Сам Богдан щиро розповів, що ж для нього означає популярність: “Слава… вона минає. Якось ми з ансамблем грали в одному місті, де був повний зал людей. Тоді я відчував, як люди цінують це, як їм цікаво бачити щось нове. Наступного дня мені вже хотілося такої слави, щоб відчути вир емоцій, але цього вже не було. Тому намагаюся шукати баланс між тим, щоб не загордитися і триматися на рівні, щоб бути майстром і робити те, що мені до душі”.

Водночас митець поділився тим, що часто люди не здатні гідно оцінити масштаби його праці. Інколи трапляється, що Богдану телефонують люди, які захоплюються його роботами і воліли б придбати щось для себе чи в подарунок. Однак тільки-но питання торкається оплати, мало хто готовий дати належну фінансову оцінку.

Поделиться в соц. сетях

Share to LiveJournal
Share to Odnoklassniki

Tags: , ,



Напишіть відгук

Свіжий номер

Газета 'Козацький край' номер 6  жовтень  2018

дружні сайти

ТМ “Еко-Ферма”

Музейно-етнографічний комплекс “Дикий Хутір”

Світовий Конґрес Українців

Млини України

Млини України

Туристична компанія “Від Краю – до Краю”

Від краю до краю

© 2011-‘2018’.Вільне Козацтво Холодного Яру