Черкащани, розстріляні у Сандармоху, були небезпечні для Москви тим, що… просто любили Україну

Дата: 28.10.2017
Автор:

У ці дні виповнюється 80 років від часу, коли в карельському урочищі Сандармох проведено найстрашніші масові розстріли.Власне, розстріли енкаведисти проводили у цій місцині від серпня 1937 до грудня 1938 року, знищивши тут понад 9500 в’язнів радянських концтаборів. Знайдено ж точні списки тільки 1111 розстріляних з “соловецького етапу” – тих, кого по-звірячому закатували, цинічно приурочивши це до 20-річчя “вєлікого Октября”: з 27 жовтня до 4 листопада 1937-го. Тривалий час вважалося, що більше тисячі в’язнів, вивезених із Соловецьких островів восени 1937 року, втопили у Білому морі. Однак 1995 року в архівах ФСБ в Архангельську знайшли розстрільні списки та інші документи, в яких кати детально описували, як усе відбувалося…

31-річного уродженця золотоніської Коробівки Авксентія Тимошенка знищили в першій же розстрільній партії Сандармоху, 27 жовтня 1937 року – як особливо небезпечного. У лютому 1927 року його засудили всього до 3 років позбавлення за стандартним на той час звинуваченням – “допомогу міжнародній буржуазії”. Через декілька місяців йому “накинули” ще сім років зверху. Тимошенко відбував покарання на Соловках, а коли його перекинули до Свирського концтабору, скористався цим і в липні 1931-го втік за кордон – в Естонію. Там занудьгував за Батьківщиною і попросив дозволу повернутися. 1934 року йому дозволили в’їзд в СРСР, арештували і знову кинули до Соловецького концтабору. В’язень не раз оголошував голодування на знак протесту. Якось хранителі радянського правосуддя знову переглянули справу Тимошенка і на ній з’явився напис: “Расстрелять!”

Серед уродженців Черкащини, які значаться у “розстрільному списку” Сандармоху, одним із перших загинув і 30-річний Семен Вовкотруб з села Марійка Жашківського району. Його ліквідували 1 листопада – в одній із перших партій після невдалої спроби втечі ув’язнених, оскільки теж зарахували до категорії найбільш небезпечних. Вовкотруб був звичайним машиністом, працював на заводі “Більшовик”, але 1928 року емігрував до Канади. Засумувавши за Батьківщиною, через Лондон намагався повернутися в Україну. Був затриманий прикордонниками і висланий до Балашова. Звідти втік спочатку на рідну Жашківщину, а відчувши “інтерес” спецслужб – до брата в Ленінград. 27 квітня 1933 року його засудили до 10 років Сибіру, але вже на Соловках 14 жовтня 1937 року змінили вирок на “розстрільний”…
В один день зі знаменитими письменником-драматургом Миколою Кулішем та режисером Лесем Курбасом, 3 листопада у Сандармосі були розстріляні ще декілька черкащан. Зокрема – в’язень соловецького табору “Карлаг” Антон Гарбуз, 47-річний уродженець золотоніського Гельмязева, випускник Агробіологічного інституту і Комуністичного університету, професор, співробітник Інституту сходознавства, який останнім часом проживав у Харкові. А мав відсидіти, згідно з вироком, всього 5 років… Того ж дня розстріляли його земляка і за місцем народження, і за місцем проживання – 31-річного Івана Лівого, уродженця золотоніського села Піщаного, який до концтабору працював юристом у харківському Інституті радянського будівництва і права.
3 листопада вбиті енкавеесівцями і 35-річний Григорій Ковальчук, колишній агроном-зоотехнік райколгоспферми у Смілі, 54-річний уродженець Звенигородки Юрій Самборський, який до того, як потрапив на табірний пункт “Кремль” на Соловках, був консультантом Постійного представництва Радянської України в Москві та 30-річний Семен Середа, уродженець Млієва, викладач Городищенського сільгосптехнікуму.
Серед розстріляних більшовиками у Сандармосі уродженців Черкащини були і євреї: 47-річна уродженка Сміли Белла Емдіна, яка до арешту НКВС працювала економістом-трудовиком проектного бюро Наркоммісцпрому (мала ж відсидіти всього три роки і бути звільненою у наступному, 1938 році) та один із наймолодших страчених, 23-річний робітник з Чигирина Михайло Бромберг…
Вражає історія уродженця Чигирина (за іншими даними – Кам’янки) Сергія Грушевського, прямого родича Голови Української Центральної Ради Михайла Грушевського – він постраждав у буквальному сенсі просто «з-за прізвища».   Наче й перестрахувався був, покинувши після так званої громадянської війни не тільки територію України, де прізвище Грушевський викликало у чекістів “асоціативний ряд” з Винниченком і Петлюрою, а й Радянський Союз взагалі. В СРСР повернувся 1931 року, та й то не в Україну, а в Краснодар. 49-річного науковця, професора історії і колишнього кандидата в члени Держдуми та Установчих зборів звинуватили у підготовці… збройного антирадянського повстання. Грушевський сидів у “Дмитлагу” та на Соловках. Розстріляний у Сандармоху 3 листопада 1937-го.
“Членом боротьбистської контрреволюційної організації” був визнаний 42-річний Володимир Штангей із Мошурова (нині – Тальнівщина). Він був літератором, заввідділом масової і політичної роботи клубу ім. Блакитного в Києві і навіть вступив до ВКП(б). Та як виявилося, приховав, що його першу поетичну збірку було віддруковано у видавництві “Спілки визволення України”, коли Штангей під час Першої світової був у німецькому полоні. Його обіцяли випустити, коли відсидить 10 років на Соловках, та 3.11.1937 року розстріляли у Сандармоху…
Уродженець звенигородської Кайтанівки Павло Филипович взагалі був “метром” української поезії і літературо-знавства. Син кайтанівського священика за царських часів закінчив Златопільську гімназію і Колегію Галагана в Києві. Навчався на правознавчому та історико-філологічному факультеті Київського університету Святого Володимира – у самого Володимира Перетца. Прославився як фундатор сучасного шевченкознавства, ґрунтовно досліджував творчість Франка, Кобилянської, Коцюбинського, Лесі Українки та інших українських і російських літературних класиків. Але паралельно “грішив” перекладами з французької та латинської мови творів поетів “буржуазного Заходу” і належав до «класово підозрілої» літературної групи письменників-неокласиків. Кримінальну справу професора Київського університету Филиповича об’єднали зі справою його друга зі студентських часів, уродженця чорнобаївських Великих Канівців, відомого поліглота (знав 19 мов!) поета і літературознавця Михайла Драй-Хмари. Обох, як “антісовєтчіков группи Зєрова” засудили до концтаборів: Филиповича відправили на Соловки, а Драй-Хмару – на Колиму. Филиповича розстріляли у Сандармоху в листопаді 1937-го, а через два роки чекіст випустив кулю і в його друга…

Андрій КРАВЕЦЬ

Поделиться в соц. сетях

Share to LiveJournal
Share to Odnoklassniki

Tags: , ,



Напишіть відгук

Свіжий номер

Газета 'Козацький край' номер 10 від 16.11.2017

дружні сайти

ТМ “Еко-Ферма”

Музейно-етнографічний комплекс “Дикий Хутір”

Світовий Конґрес Українців

Млини України

Млини України

Туристична компанія “Від Краю – до Краю”

Від краю до краю

© 2011-‘2017’.Вільне Козацтво Холодного Яру