На Сході бої спалахнули з новою силою. Епіцентр вогню і протистояння – околиці Авдіївки, де воює 72-а окрема механізована бригада.
Хоча ворог і несе у декілька разів вищі втрати – та на жаль, гинуть і українські солдати. Серед загиблих – зовсім молоді хлопці з Черкащини.
Першими загинули 28-річний солдат Дмитро Оверченко з Тальнівщини та 23-річний капітан Андрій Кизило з Уманщини. Згодом в районі Авдіївської промзони смертельне поранення отримав 26-річний Віталій Шамрай з Летичівки Монастирищенського району…
Під Авдіївкою і зараз гаряче: ворог «насипає» з усієї наявної зброї, абсолютно не зважаючи на Мінські угоди.
В бригаді, яка буквально днями, в січні святкувала свій 75-річний ювілей, служить дуже багато черкащан. Буквально перед Новим роком у бригаді побував голова Черкаської ОДА Юрій Ткаченко, перед Водохрещею був Владика Іоанн. Підрозділ часто відвідують черкаські волонтери – В’ячеслав Скічко, Оксана Циганок…
Будь-хто з черкащан може знайти можливість через волонтерів передати нашим хлопцям на Сході медикаменти та інші необхідні речі – це нескладно, було б тільки бажання…
Днями в обласному Художньому музеї стартував соціально-мистецький проект «За Волю, за кращу Долю… Третя річниця Майдану». Коли згадував тих, з ким зустрічався на Майдані взимку 2013-2014-го, раптом зрозумів, скількох Героїв вже немає серед живих – хлопців з Небесної сотні Майдану та полеглих у боях на Донбасі…
Держава і нація гартуються, як сталь – у вогні. Хтось підмітив, що протягом в січні ми не тільки святкували мирні чудові різдвяні дати, а й відзначали реально знакові дати Визвольної боротьби – причому як ХХ-го, так і ХХІ століття, від битви під Крутами 1918 року – до початку стрілянини на Майдані 2014-го…
Це – не «співпадіння», просто новітня історія вписує нові дати й події – переможні сторінки і сторінки втрат, дати яких накладаються на дати минулого… У ці ж січневі дні загинув катеринопільський «Німець» – Руслан Бобуров, який воював у складі батальйону «Айдар». Загинув на Луганщині у місті, яке називається Щастя – час змінює відтінки навіть абсолютно звичних для нас слів…
На зламі століть, у перші дні лютого 2000 року, не стало Анатолія Лупиноса, який стояв біля витоків УНА-УНСО. Багато хто і на рідній йому Монастирищині, і в Черкасах, і в Києві, Львові, Харкові – по всій Україні – у ці дні повторює слова, які сказав Лупиніс: «Життя триває – точиться війна». Але варто цитувати й інші слова з цього його вірша – слова, які розкривають суть того, хто такі вороги України:
Ми випрягли волів, перевернули плуга,
Сідлаємо коней та гостримо списи.
Відкинули жалі, згадали всі наруги,
Прости нас, Господи, помилуй і спаси.
На скресі двох світів стаємо до двобою,
На скресі двох епох гряде шляхетний світ.
Віч-на-віч Нація з безликою юрбою.
Навколо ворогів – суцільний живопліт…
Олег ОСТРОВСЬКИЙ, колонка головного редактора в газеті “Козацький край”, №2(93) від 31 січня 2017 року
