Учасники Першого Зимового походу
6 травня 1920 року переможно звершився Перший Зимовий похід армії УНР, який розпочався 9 грудня 1919-го. Підрозділи Армії УНР під командою генерала Михайла Омельяновича-Павленка з’єдналися із 2-ю стрілецькою дивізією полковника Олександра Удовиченка в районі м. Ямпіль та сіл Підлісівка-Кетроси.
За весь рейд запіллям ворога пройдено 2500 кілометрів, проведено понад 50 успішних боїв.
Маршрут Першого Зимового походу пролягав територіями нинішніх Житомирської (Романівський, Любарський, Чуднівський р-ни), Київської (Тетіївський р-н), Черкаської (майже всі райони), Кіровоградської (майже всі райони), Миколаївської (Врадіївський, Доманівський, Вознесенський, Єланецький, Новобугський, Казанський р-ни), Одеської (Миколаївський, Любашівський, Ананіївський, Балтський р-ни), Вінницької (в 1919 — Хмільникський, Калинівський, Козятинський, Липовецький, Погребищенський, Оратівський, закінчення походу — Чечельницький, Бершадський, Тростянецький, Крижопільський, Томашпільський, Ямпільський, Тульчинський, Піщанський р-ни).
Основні битви були під Липовцями, Жашковом, Уманню, Каневом, Черкасами, Смілою, Золотоношею, Ольвіополем, Голованівськом, Гайсином, Вознесенськом,Ананьївом і Балтою.
За оцінками воєнних істориків перший Зимовий похід Армії УНР є найгероїчнішою сторінкою воєнного мистецтва періоду національно-визвольних змагань в Україні в 1917 — 1921 років, під час якого українська армія вперше вдало застосувала партизанські методи боротьби з численними ворогами. Досягнута головна найважливіша мета — збережена армія УНР. Зимовий похід дав зразки характерної партизанської війни.
Усі учасники Зимового походу, що повернулися, були нагороджені орденом Залізного Хреста, який у системі відзначень українського війська посідав «безапеляційно перше місце».
Стратегічне значення Зимового Походу можна коротко звести до таких пунктів:
1. Армія, якій загрожувало цілковите знищення, не лише була збережена, а й виконала намічену операцію; дух війська, пригноблений невдачами осени 1919 року, знову піднявся.
2. Зимовий Похід приспішив ліквідацію Добровольчої армії Денікіна.
3. Завдяки Зимовому Походові в українській державності не було перерви між роками 1919 і 1920. Елементи державности — влада, населення, територія — всі ці 5 місяців були в руках Української Народньої Республіки — в різний час, в різних місцях, але все на території України.
4. Існування армії Зимового Походу уможливило українській делегації у Варшаві твердіше ставитися до свого польського контр-партнера, ніж коли б уряд український не мав жодної збройної сили.
5. Зимовий Похід спричинився до значного піднесення національної свідомості серед широких мас українського населення. Завдяки Зимовому Походові т. зв. «білий рух» був остаточно скомпроментований. Українське населення остаточно пізнало всю облуду тих гасел, що їх несла армія Денікіна. Українські частини населення зустрічало з радістю, як своє військо і свою владу.
6. Це піднесення національної свідомости було настільки сильне, що і більшовикам довелося змінити свою тактику. Коли в році 1919 вони йшли в Україну, то йшли як інтернаціоналісти, з повною неґаціею кожних проявів національного почуття. Портрети Шевченка нищили, українську мову вважали ознакою контрреволюції. У 1920 році Нарком військових справ видав свій відомий декрет, в якому наказував цілком інакше ставитися до українського населення. Власне, з цього часу починається НЕП в національному питанні, що провадив до так званої «українізації». Большевики побачили, що треба інших методів боротьби, ніж заборона і нищення. Послаблення тиску на українство в результаті спричинилося до спонтанного розвитку української культури, що носить назву українського відродження 20-тих років.
7. Нарешті, Зимовий Похід створив і залишив назавжди традиції української збройної боротьби в запіллі ворога, традиції, що чверть віку пізніше воскресли в ділах і чинах різних повстанських груп в Україні.
