У Холодному Яру поховали двох козаків з Небесної сотні Майдану

Дата: 22.02.2014
Автор:

Хлопців з Небесної сотні хоронили під знаменами, серед яких був і холодноярський чорний прапор

На двох різних кінцях Холодного Яру, знаменитого в усі часи синами-повстанцями, 22 лютого хоронили полеглих Героїв Майдану – двох із тих, кого назвали «Небесною сотнею».
У Носачеві на Смілянщині провели в останню путь Юрія Пасхаліна. Невідомий підлий вбивця розстріляв його автоматною чергою в спину – це сталося у ніч проти 19 лютого в Києві, у момент намагань «Беркута» прорвати барикади повсталого люду. Пораненого Юрія занесли до пункту медичної допомоги, обладнаного на першому поверсі Будинку профспілок на Майдані Незалежності, проте будівлю підпалили «правоохоронці»… Поранених майданівці намагалися евакуювати, серед тих, кого встигли винести з палаючої будівлі, був і Юрій – «швидка» повезла його до 18-ї Київської лікарні неподалік Майдану – на бульварі Шевченка.
Достеменно не відомо, помер він дорогою чи вже у лікарні. Відомо одне: якби Юрія не вимушені були транспортувати з-за підпалу, у нього ще могли б бути шанси на порятунок. Втім, вони були невеликими: лікарі в Києві констатували три вогнепальні поранення в спину, а коли тіло перевозили на Черкащину, подушка в труні під головою Юрія стала червоною від крові – тому рідні вважають, що було ще й четверте поранення – у потилицю або в шию.
Місцем останнього спочинку Юрія Пасхаліна стало рідне йому село Носачів на Смілянщині, де й зараз живе його мама, пенсіонерка, яка колись працювала медиком. Столичні ЗМІ помилково називали Пасхаліна уродженцем Черкас. Насправді і навчався він на Смілянщині – в 11-й школі м.Сміла. У нього є четверо братів і сестер. Юрій був і вихованцем Школи олімпійських резервів у Харкові – серйозно займався штангою. В останні роки проживав у Києві, працював на приватному підприємстві комірником. Рівно за місяць до загибелі, 18 січня, відсвяткував з колегами на роботі свій 30-річний ювілей – тортом з кавою. Разом з колегами по роботі ходив і на Майдан, переживаючи за майбутнє України.
18 лютого вдень був на Майдані, а потім повернувся додому. Почувши по телевізору, що Майдан намагаються розігнати силою, а проти людей масово застосували вогнепальну зброю – знову вирушив на барикади і впав, посічений кулями. Житиме тепер з пам’яттю про те, за що поліг його батько, ще один Юрій Пасхалін – 7-річний син загиблого, у якого тепер є тільки мама…
На похоронах було декілька сотень людей – тільки автівок біля сільської церкві у Носачеві, де відспівували Юрія, було більше чотирьох десятків. Потім величезна процесія розтягнулася вулицями села, проводжаючи загиблого до цвинтаря. На ручці білої труни, у якій несли воїна Небесної сотні, була пов’язана стрічка Євромайдану: синьо-жовта з одного боку і синьо-зоряна з іншого. Після прощального слова священика і друзів загиблого прозвучала сальва на його честь – залп з двох мисливських рушниць та гвинтівки й пістолета, які зазвичай застосовуються історичними реконструкторами під час імітації відтворення справжнього бою. А Юрій поліг у справжньому бою за Волю – от тільки був беззбройний перед тими, хто стріляв у всіх без розбору…
Односельці гаряче підтримали ідею отамана «Вільного козацтва Холодного Яру» Олега Островського – назвати іменем Юрія Пасхаліна одну з вулиць Носачева. А в час похорону Героя у Києві, де він поліг, Верховна Рада саме виносила ті рішення, за які він боровся…
Колона частини тих, хто поминав Юрія Пасхаліна, вже прямувала на Черкаси, коли дорогою несподівано отримали інформацію про те, що у Грушківку Кам’янського району саме привезли хоронити ще одного майданівця, Максима Горошишина. Він загинув 18 лютого під час сутичок на вулиці Інститутській поблизу Урядового кварталу. Максим отруївся газом із отриманих тепер вже колишнім урядом гранат з Росії – «в рамках добросусідських відносин держав». Лікарі намагалися врятувати його життя, проте не змогли.
Вшанувати хлопця прийшли рідні, односельці. З’їхалися і охоронці блокпостів біля Кам’янки, які шкодували, що коли були на Майдані, навіть не знали, що поруч був земляк.
На честь цього молодого хлопця теж запропоновано назвати вулицю в Грушківці, так само на його честь пролунала прощальна сальва. Спочилому в Бозі було всього 25 років. Він мав сімох братів і сестер, але так і не встиг завести власну родину. Труну загиблого майданівця вкрили синьо-жовтим прапором країни, яку він любив понад усе…

Андрій КРАВЕЦЬ

Поделиться в соц. сетях

Share to LiveJournal
Share to Odnoklassniki

Tags: , , , , , ,



Напишіть відгук

Свіжий номер

Газета 'Козацький край' номер 8 від 7.07.2016

дружні сайти

ТМ “Еко-Ферма”

Музейно-етнографічний комплекс “Дикий Хутір”

Світовий Конґрес Українців

Млини України

Млини України

Туристична компанія “Від Краю – до Краю”

Від краю до краю

© 2011-‘2016’.Вільне Козацтво Холодного Яру