Підписанти Договору (зліва-направо): генерал Брінкманн, Микола Любинський, Микола Левицький, Олександр Севрюк, Макс Гоффманн та Сергій Остапенко
Головою делегації УНР на переговорах був Всеволод Голубович, згодом в. о. голови став Олександр Севрюк. Після наполягання українців на самостійному статусі делегації нарком закордонних справ Радянської Росії Лев Троцький мусив заявити, що російська сторона визнає право націй на самовизначення і не вбачає перешкод для участі делегації УНР у переговорах як самостійної.
Українська делегація в Бресті
На відміну від укладеного пізніше (3 березня 1918 р.) мирного договору з Росією, Брестський договір між Україною і Четверним союзом не містив у собі пунктів, принизливих або тяжких для УНР. Сторони відмовлялися від взаємних претензій на відшкодування збитків, спричинених війною, обмінювалися військовополоненими і зобов’язувалися відновити економічні відносини.
Договір від 9 лютого 1918 р. на певний час урятував Україну від поглинання Радянською Росією. Протягом 1918 року Українська держава була визнана 30 державами, в Києві розташовувалися постійні представництва 10-ти з них; Україна мала дипломатичні місії в 23 країнах (на рівні послів Німеччина, Туреччина, Болгарія, Швейцарія, Швеція, Норвегія; дипломатичні представництва у Грузії, Азербайджані, Фінляндії).
