Козак 4-ї сотні самооборони Євромайдану Михайло Гавриляк з подачі своїх мучителів став символом новітнього “козака Мамая”

Дата: 26.01.2014
Автор:

Невисокого зросту, худенький, з коротким чубом, синцями під очима… Михайло Гавриляк розповідає:
«Прокинувся зранку і почув постріли… Я приймав присягу на вірність українському народові. Побіг на Грушевського, коли “Беркут” атакував людей. По дорозі я підіймав поранених…. Стріляли поряд біля чоловіка, якого я тягнув. “Беркут” брав нас у кільце, “тітушки” (я їх називаю “тушканчиками”) допомагали їм. Створювали коридор: з одного боку – ”тітушки”, з іншого – “беркут”. Один – у чорній куртці, інший – у червоній, завалили і кинули мене на землю. Підбіг “беркутівці”, волокли, молотили дубинками, ніби хотіли вбити на місці. Жіночка якась голосила: “Хватить, хватить його бить”. Дорогою били ще. У мене був щит оцинкований – він був розрізаний на 20 – 15 см. Не знаю, чим вони його різонули. Коли підходили до решти “беркутівців” кричали: “Дивіться, отамана Мамая ведемо”. ”Я поки обозний Мазай, до отамана мені ще далеко”».

Не врахували кати козацького гарту Михайлового...


Розповідає про те, що били його нещадно кийками, ногами всі, кому було не лінь. Потім зрізали ножем чуба – хотіли принизити його гідність. «Але я не став перед ними коритися. Так зробив би кожен українець за свою Батьківщину, за своїх дітей, за майбутнє».

Почали роздягати, зірвали одяг до гола. «З головою робили те, що роблять з футбольним м’ячем: поскакуючи на ній і фотографувалися стоячи у мене на голові».
Тоді голого віддали у автозак, там сидів ще один чоловік, який зняв із себе додатковий кожух і штани. Прийняли Михайла лише у 3-му відділку міліції. Втратив свідомість. Отямився, коли був у лікарні, де його супроводжували афганці.
Михайло розповів, що були такі “беркутівці”, що просили припинити його бити. Тоді він рятував життя скручуючись у клубок, напружуючи усі м’язи тіла. «Якби я трохи підвівся – вони б мене вбили».
Самопідпал. На цю версію він посміхнувся і сказав, що теж її чув. «Це все не правда, хіба я схожий на душевнохворого? Якби я був пропитаний паливом – це зафіксували б і у міліції». В суд подавати він не буде, бо суд все рівно своїх не засудить.
Зараз козак вже несе свою службу на Майдані в 4 сотні самооборони.
Попередив, що козак козака у біді не залишить: «Хлопці, знайте, що до тих, хто мене бив – прийдуть козаки».

www.soli.com.ua

Поделиться в соц. сетях

Share to LiveJournal
Share to Odnoklassniki

Tags: , ,



Напишіть відгук

Свіжий випуск

Газета 'Козацький край' номер 3 від грудень 2021

дружні сайти

ТМ “Еко-Ферма”

Музейно-етнографічний комплекс “Дикий Хутір”

Світовий Конґрес Українців

Млини України

Млини України

Туристична компанія “Від Краю – до Краю”

Від краю до краю

© 2011-‘2022’.Вільне Козацтво Холодного Яру