Вікентій Хвойка: чех, який усе життя віддав справі повернення Україні її історії

Дата: 21.02.2013
Автор:

Вікентій Хвойка (чеськ. Čeněk Chvojka) народився 21 лютого 1850 року в с. Семин на Ельбі (Чехія) у старовинній шляхетській родині. Закінчив комерційну школу в Чехії, a у1876 році переїхав до Києва, де жив i працював учителем.
З 1890-х років почав займатися археологією, здійснивши низку розкопів у Києві та на Наддніпрянщині; співпрацював з культурними діячами Києва, що гуртувалися в Товаристві шанувальників старовини та мистецтва.
З 1904 — кустос археологічного відділу Київського міського музею.
1893 — відкрив і дослідив пізньопалеолітичну Кирилівську стоянку, що існувала близько 20000 років тому на Подолі в Києві, де виявлено скупчення великих кісток мамонтів.
Розкопки палеолітичних стоянок, крім Кирилівської, в урочищі Протасів Яр у Києві, у селі Селище (нині Корсунь-Шевченківського району Черкащини) та інші тривали 10 років. У цих розкопках брав участь і Володимир Антонович.
1896 — відкрив пам’ятки трипільської культури в селах Трипілля, Жуківці, Стайки на Київщині, як також на березі Дніпра в Києві. Визначив місце цієї культури, зробив класифікацію пам’яток і встановив час її виникнення (4—3 тисячоліття до н. е.). Власне назва «трипільська культура» з’явилася у праці Вікентія Хвойки про розкопки поселень 1901 року біля міст Канева на Черкащині та Ржищева на Київщині.
В. В. Хвойка вважав трипільську культуру автохтонною. Її залишили пращури слов’ян — арійські племена, які були першими землеробами на теренах Середнього Придніпров’я. Вони мешкали на цій території упродовж тисячоліть і пережили всі численні переселення азійських та європейських племен, утримали «краї предків до сьогодення».
Хвойка висунув гіпотезу, згідно з якою «народ, що створив ці пам’ятки, не міг зникнути безслідно і був ніхто інший, як гілка арійського племені, котрій по праву належить ім’я протослов’ян і нащадки котрої й донині населяють південно-західну Росію». Як ми знаємо, в часи Російської імперії південно-західною Росією називали Україну.
Досліджував пам’ятки бронзового віку, городища й кургани скіфів, зокрема Пастирське городище (1898) і Мотронинське городище у Холодному Яру на Черкащині.
1898—1900 — відкрив і провів розкопки на Середньому Придніпров’ї могильників з трупоспаленнями в урнах, так звані поля поховань, які належать до Зарубинецької (II століття до н. е. — II століття) і Черняхівської (2—5 століття) культур.
Вікентій Хвойка відіграв велику роль у заснуванні в 1899 році Київського музею старожитностей та мистецтв — тепер це Національний музей історії України. Він був першим хранителем його археологічного відділу.
Досліджував пам’ятки східних слов’ян, зокрема поселення VII—VIII століть у Пастирському городищі та могильниках сіверян у селі Броварки на Гадяччині, доводячи автохтонність слов’янського населення Середнього Придніпров’я.
Значну увагу присвятив дослідженню Київської Русі, особливо Києву, де здійснив розкопки на горі Киселівці (1894), Старокиївській горі(1907—1908), де були виявлені житла і майстерні ремісників та вироби з кістки, заліза, срібла, скла. Йому належать розкопи давньоруських міст — городищ з оборонними спорудами і руїнами храмів Білгорода на Ірпіні, Витачева на Дніпрі, Шарки на Київщині, с. Кононча у Канівському районі на Черкащині.
У праці «До питання про слов’ян» (1902) він заявляв, що у Середньому Придніпров’ї «з незапам’ятних часів протягом цілих віків жив осілий землеробський народ арійського походження, у якому я вбачаю тільки наших предків-слов’ян, і, крім того, вважаю його терен європейською прабатьківщиною».
1903 — вивчав пам’ятки українського середньовіччя, вів розкопки на замковій горі в Чигирині, де знайдено рештки споруд з XV—XVI ст.
В. В. Хвойка був дійсним членом 11 наукових товариств: Імператорського Московського археологічного товариства, Імператорського Одеського товариства історії та старожитностей, Київського товариства охорони пам’яток старовини та мистецтва; членом-співробітником Російського археологічного інституту в Константинополі.
Здобуті В. Хвойкою колекції, а також рукописні матеріали зберігаються та експонуються в Національному музеї історії України (Київ) та в Державному історичному музеї Москви.
Спочив 2 листопада 1914 р. й був похований на Байковому кладовищі в Києві.

Поделиться в соц. сетях

Share to LiveJournal
Share to Odnoklassniki

Tags: , , , , , , , , ,



Напишіть відгук

Свіжий випуск

Газета 'Козацький край' номер 2 від 12  квітня  2019

дружні сайти

ТМ “Еко-Ферма”

Музейно-етнографічний комплекс “Дикий Хутір”

Світовий Конґрес Українців

Млини України

Млини України

Туристична компанія “Від Краю – до Краю”

Від краю до краю

© 2011-‘2019’.Вільне Козацтво Холодного Яру