Письменниця з козацького роду

Дата: 10.12.2012
Автор:

У Каневі до 122 -ї  річниці від дня народження письменниці Зінаїди Тулуб відбувся літературно – мистецький захід «Героїня своїх романів».

Це спільний проект наукової бібліотеки Шевченківського національного заповідника та ІІІ – го режисерського курсу (керівник Шевчук Т.О.) училища культури і мистецтв.

Зінаїда Тулуб – внучка Олександра Тулуба (1824 -1872) – члена Кирило-Мефодіївського товариства (заарештованого 1847 р.), дочка Павла Тулуба (1862-1923) – українського, російського журналіста, поета, який переклав 15 поезій Тараса Шевченка на російську мову. Ці твори, не дозволені царською цензурою, увійшли до «Кобзаря», що видав І. Бєлоусов.

Наукова бібліотека Заповідника в своїх фондах має це унікальне видання: Кобзарь Шевченка в перекладі Павла Тулуба, виданий 1906 року у Санкт-Петербурзі.

«Як би там не було, але в кінці ХVІ – на поч. ХVІІ ст. Тулуби вже були козаками і вважалися козацькою старшиною. Зустрічалися мені в документах імена полковника Андрія Тулуба та іншого Тулуба, писаря війська Запорозького» – напише Зінаїда Тулуб в мемуарах «Моє життя».

Козацьке походження роду Тулубів і участь діда в Кирило-Мефодіївському товаристві, очевидно, вплинуло на її намір написати великий історичний твір «Людолови».

В 1934-1935 рр. виходить перший том «Людоловів» в Україні і в Москві, а 1937 року– з’явився другий том. Видання побачили світ дякуючи підтримці М. Горького, з яким З. Тулуб познайомилася в 1912 р., коли її батько Павло Олександрович узяв доньку з собою в Москву, на відзначення ювілею І. Буніна. Вихід цього роману приніс письменниці великий і заслужений успіх. «Кожен штрих, кожне слово у мене основане на конкретному перевіреному матеріалі» – розповідала письменниця М. Горькому. Вона пройшла, проїхала всіма найважливішими місцями, що мали ожити в її славетному романі, в якому розкривається образ Петра Конашевича-Сагайдачного, події 1615 – 1622 рр.

З’являються десятки позитивних рецензій на цей роман, авторку преміюють поїздкою пароплавом по Дніпру від Канева до Херсона. Гадаємо, що саме в цей час Зінаїда Павлівна і вклонилася могилі Тараса Шевченка.

Родина З. Тулуб мала широкі літературні зв’язки: мати, батько та дядько Олександр (уклав «Словник псевдонімів українських письменників») писали вірші, оповідання, літературні дослідження.

Але 1937 року письменницю заарештували, як багатьох тоді за сфабрикованим звинуваченням. 10-ть років покарання відбула повністю. Але варто було повернутися, як 1947 року, за ту ж саму неіснуючу провину – знову покарання у вигляді заслання в Казахстан, прожила там 9-ть років. Вивчила тамтешні звичаї, пісні, обряди.

Другим її твором, за який вона стала найбільш відомою, став роман «В степу безкраїм за Уралом» про Тараса Шевченка. Так сталося, що Зінаїда Павлівна багато в чому повторила страждання героя свого роману.

1947-1948 року під час виборів до Верховної Ради СРСР на агітпункті ЗінаїдаТулуб познайомилася зі старим казахом, який розповів, що коли він був «бала», тобто хлопчиком, бачив в Орську аскера (солдата) з України, якого звали Тарасом. Він був акином (поетом) і кобзарем. Прізвище цього чоловіка Ісхаков.

Це стало поштовхом до написання історичного роману, в якому казахська сюжетна лінія і шевченківська переплітаються, шевченківська лінія документально вивірена, всебічно виважена, продумана. «Цей твір можна було б жанрово віднести до історичного роману – хроніки». (М. Жулинський).

Твір охоплює період від 9 червня 1847 – 23 квітня 1850 рр. Перший період Шевченківського заслання висвітлено в романі з такою історичною правдивістю і точністю, з такою мистецькою та психологічною переконливістю, яких не осягнув жоден з попередників Зінаїди Тулуб.

Роман «В степу безкраїм за Уралом» – явище надзвичайно оригінальне, цікаве і можна без перебільшення сказати новаторське, як у прозовій шевченкіані, так і в жанрі художньої біографістики взагалі.

В роботі над ідейно – художнім осмисленням найрізноманітніших джерел, котрі так чи інакше висвітлюють життя Кобзаря на засланні, розкішно виявився оригінальний і сильний талант Зінаїди Павлівни Тулуб – біографа.

Зінаїда Павлівна звертається до Генеральної прокуратури СРСР 14 жовтня 1946, а 31 липня 1954 р. – до голови Президії Верховної Ради СРСР К. Ворошилова:

«Я інвалід, мені жити залишилося недовго, та я хочу решту днів присвятити своєму покликанню літературній творчості… Невже на порозі смерті потрібен цей мій відрив від життя, ця ганьба, така незаслужена й безмежна?!»

Протягом 1959-1962 рр. вона опанувала «цей неосяжно – великий, часто повний протиріч матеріал.» Але, по суті, почала писати його, повернувшись до Києва 1956 р.

В Журналі «Прапор» 1962 р. цей роман, в скороченому варіанті вийшов під назвою «За бортом». А через два роки з’явився окремою книгою, до назви якої взято Шевченківський рядок «В степу безкраїм за Уралом»:

Самому чудно. А де ж дітись?

Що діяти, і що почать?

Людей і долю проклинать

Не варт, єй-богу. Як же жити

На чужині на самоті?

І що робити взаперті?

Якби кайдани перегризти,

То гриз потроху б. Та не ті,

Не ті їх ковалі кували,

Не так залізо гартували,

Щоб перегризти. Горе нам!

Невольникам і сиротам,

В степу безкраїм за Уралом.

Із заслання Зінаїда Павлівна Тулуб повернулася в 67 років до Києва, видала роман про Шевченка «В степу безкраїм за Уралом» і спогади «Моє життя».

Після всього пережитого, її організм не витримав і 26 вересня 1964 р. Зінаїда Тулуб покинула «цей нужденний і несправедливий світ».

Наталя ГАЄР

Шевченківський національний заповідник

Поделиться в соц. сетях

Share to LiveJournal
Share to Odnoklassniki

Tags: , ,



Одна відповідь на Письменниця з козацького роду

  1. Сергій на 12.12.2012 из 13:35

    царство небесне, гарна письменниця, цікавий роман, з задоволенням читав у дитинстві.

    одне тільки цікаво – чого на обкладинці цього видання одні лише людолови з Криму намальовані? адже в романі описують самих різних “людоловів”, які населяли тодішню Україну – і польських панів, і власне своїх же українців-русів-козаків, січову і городову старшину і шляхту, а не лише нападників-кримців – всі вони тоді простому люду тоді життя не давали… адже цим роман і цінний – подає детальну картину …

Напишіть відгук

Свіжий випуск

Газета 'Козацький край' номер 2 від 12  квітня  2019

дружні сайти

ТМ “Еко-Ферма”

Музейно-етнографічний комплекс “Дикий Хутір”

Світовий Конґрес Українців

Млини України

Млини України

Туристична компанія “Від Краю – до Краю”

Від краю до краю

© 2011-‘2019’.Вільне Козацтво Холодного Яру