Державний герб України. Сакральний символ давніх аріїв.

Дата: 11.08.2012
Автор:

Серед істориків, і українських, і російських досі ходить оповідання, як в пору початку 90-х тодішній Президент Росії Борис Єльцин запросив на аудієнцію академіка Ліхачова і прямо його спитав, указуючи на зображення Тризубу чи то «правда, що він їхній»? Академік здогадався, що мова йде про прийняття Тризуба державним гербом України, а також зрозумів, що в частині державної еліти Російської Федерації існувала ідея «забрати» той герб собі.

Академік повідомив першому президенту новітньої Росії, що Україна має повне право на Тризуб і питання було закрито. Начебто. Бо одразу ж відповідні органи почали кампанію по дискредитації українського герба, яка не припиняється й по сьогодні.

Наслідком тієї кампанії є те, що навіть тепер, через двадцять років після здобуття незалежності, багато хто з пересічних українців не зможе відповісти, хоча б поверхнево на питання відносно символіки Тризуба, його витоків ті історії.

Звідки ж походить Тризуб і чи вартий він того, аби бути державним символом найбільшої європейської країни?

Більшість істориків сьогодні погоджуються, що Тризуб прийшов в землі сучасної України в Х сторіччі і від початку був родовим знаком Рюриковичів. Оскільки рід цей володів титулом кагана (степовий аналог імператора), в процесі розбудови новітньої держави особистий герб трансформувався поступово в знак Русі.

В принципі, тут нема чого заперечити, і важко з таким посилом сперечатися. А ось щодо трактування символіки Тризубу – тут виникають серйозні запитання.

Звичайно, твердження про Тризуб як символ Посейдона, або стилізовану єдність трьох язичницьких стихій-джерел життя (що деяким, переважно російським «історикам» дає привід заперечувати право на існування «язичницьких» атрибутів в християнській державі) не є вірним. По-перше, навряд чи хто зможе пояснити яке відношення Посейдон має до Русі взагалі й до Рюриковичів зокрема; по-друге, джерел-стихій насправді є не три – а чотири (Вогонь, Повітря, Вода, Земля).

Багаторічні пошуки сенсу символіки привели дослідників до красивої, але, на нашу думку, абсолютно хибної здогадки. На сьогодні більшість схиляється до того, що Тризуб є стилізованим зображенням Сокола-Рарога, який падає з височини на здобич.

Це трактування поширили зокрема Степан Гедеонов, перший директор Імператорського Ермітажу, академік, доктор історичних наук, професор Олег Рапов, доктор історичних наук, професор Аполон Кузьмін та інші.

Цікаво, що трактування Тризубу як сокола в піке походить саме з Росії. Це – не випадковість. За виключенням хіба що пана Кузьміна, який був прихильником версії степового, південного походження русів взагалі й Рюриковичів зокрема (Кузьміна потім офіціальна російська «наука» зламала, як продовжує «ламати» його ученицю Олену Галкіну), інші належать до прихильників норманської теорії або балто-слов`янського походження Русі. Лише в такому випадку Москва може претендувати на хоча б якусь ідею «спадковості» від Русі. Тому росіянам так важливо «прив’язати» Рюриковичів до Новгорода, Ладоги, Південної Балтії.

Під цю теорію російські вчені навіть «невідпорне підтвердження» археологічними знахідками знайшли. В якості того сокола широкому загалу пропонується зображення якогось птаха, вибитого на древній печатці. Цей артефакт було знайдено під час археологічних розкопок під Старою Ладогою і тут-таки обізвано отим самим легендарним соколом.

Підстави? Жодних. Просто комусь так дуже хочеться, адже все так прекрасно вкладається в потрібну теорію…

Російським колегам настільки хотілося прив’язати Рюрика та його рід до Великого Новгорода і Ладоги, що вони не зупинялися ні перед чим, в тому числі й відвертим «пересмикуванням» та підтасовуванням фактів. В результаті мешканці міста Стара Ладога навіть мають герб міста у вигляді «сокола, який каменем падає на здобич».

Треба сказати, що оте зображення на археологічній печатці дуже сильно співпадає з аналогічними артефактами, які походять від варягів. Зокрема, ладозьку знахідку порівнюють із зображенням сокола на монетах датського конунга Анлафа Гутфрітсона (сер. Х ст.).

«На монете времен захвата Англии датскими конунгами выбит не ворон Одина, как полагают некоторые исследователи, не орел, а охотничий сокол (об этом говорит ошейник на горле птицы, на который надевается колпачок; ранее считалось, что это удавка на шее птицы, приносимой в жертву). Подобное мы разыскали на одном из аналогичных ладожскому костяных наверший плеток в коллекции в Новгородского Государственного музея-заповедника» (Чернов Ю.В. В Старой Ладоге найден герб Рюрика? http://www.chernov-trezin.narod.ru/GerbRurika.htm).

І насправді, схожість вражаюча. То що ж, Рюрик варяг?

Та ні, шановні. Ми не даремно говорили про підтасовки. Справа от в чому. Якщо уважно роздивитися зображення сокола на монеті, не залишається сумнівів в тому, що птаха зображено головою вгору! Який же це Тризуб? Як не крути, але стилізованого зображення знака Рюриковичів не виходить – ракурс не той.

І тут, на велику прикрість для російських істориків, фантастична схожість зображення на ладозькому артефакті грає проти теорії сокола, як символу Рюриковичів. Адже очевидно, що зображення на знайденій російськими археологами печатці також має розташовуватися головою вгору, це визнається навіть автором інтернет-публікації та його колегами.

Звернемо увагу на інші зображення, які приводить пан Чернов в своїй публікації. Де ж тут Тризуб? Єдине, що ми можемо констатувати це те, що якийсь птах був однім із символів, який мав широкий вжиток на Русі. Але це ще не означає, що символ той належав Рюриковичам. Відомо (і з цим ніхто не сперечається), що в оточенні каганів руських було багато вихідців з варязького середовища, деякі з них в тому числі обіймали високі державні посади і навіть були родичами каганів (досить згадати Ольгу із Пскова – яку символіку мала її родина?)

Ось питання до пана Чернова і решти прибічників теорії сокола як прообразу Тризуба: звідки на печатці кінця другої чверті Х ст. хрест? Якщо вважається, що то знак Рюриковичів; якщо вважається, що Рюриковичі до кінця Х ст. перебували во язичництві? Чому ж хрест з’явився на відтвореному (реконструйованому) зображенні археологічної знахідки?

Ідемо далі. Знавці поправлять, якщо ми помиляємося, але перевертати догори ногами геральдичну тварину (сокола) лише за тим, аби підігнати під «стилістичне зображення» – Тризуб – не припустимо з точки зору всіх геральдичних законів. Герб м. Стара Ладога чи не єдиний в світі, де красивий і гордий птах, наче папуга в клітці, перевернувся догори хвостом.

Відтак, можемо з великою упевненістю констатувати, що Тризуб і отой сумнозвісний сокіл не мають між собою нічого спільного. Жаль, що деякі українські вчені, журналісти і політики вслід за російськими істориками повторюють нісенітниці. Росіяни мають певне політичне замовлення з боку влади. Останнім часом в цій країні історична наука вкрай політизована і працює на державну пропаганду. А які мотиви в українців, дехто з яких називає себе навіть націоналістом?

Ще однією версією, і знов походить вона від наших північних сусідів, є успадкування Рюриковичами Тризубу від «двозубу» Хозарського каганату. Типова публікація на сайті з характерною назвою «Государственная символика», фінансованому урядом Російської Федерації. Вона невелика, тож приведемо її цілком:

«Двузубец символизировал двоякую сущность власти в теократических государствах: ее светскую и духовную ипостаси. Использовался в качестве эмблемы Хазарского каганата. По-видимому, был заимствован от хазар киевскими князьями. Из летописей известно, что символом князя Святослава Игоревича был двузубец, при Владимире Святославиче трансформировавшийся в трезубец.

Вместе с тем двузубец символизировал хтонические силы (хтонические божества – в древнегреческой мифологии – древнейшие, как правило, чудовищные, дисгармонические, змееногие или змееподобные божества: Пифон, Тифон, гекатонхейры, киклопы, гиганты и др). С двузубцем изображался, в частности, владыка подземного царства Аид» (http://www.statesymbol.ru/monarchy_symbol/20080117/39672596.html)

Намагання прив’язати т.з. тамгу Рюриковичів до образу кіклопа, гекатонхеєра та інших «змієподібних» чудовиськ в цілому зрозуміле. Але зауважимо, що Хозарський каганат був країною, в якій з початку ІХ ст. в якості державної релігії панував ворожий русам іудаїзм, тож чи не здається Вам дивним, шановний читачу, що родова еліта русів з якогось переляку перейняла в каганаті символіку?

Насправді, відомості з археологічних та епіграфічних (давні написи на стінах, посуді, тощо) джерел свідчать про те, що, незважаючи на різноманіття варіантів тієї «тамги» у Рюриковичів, всі ці зображення насправді є не двозубими, а виключно – тризубами як, наприклад в Софії Києвській (Бобролвський Т.А. Хто будував Софійський собор в м. Києві http://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/History/NewDatingStSophiaKyiv/StSophiaArcheology.html). Тож «хозарський слід» ми також з Вашого дозволу, шановний Читач, виключимо. До речі, а як поєднати запевнення в тому, що похідною формою Тризубу є тамга Рюриковичів (а цей знак є виключно степового, азійського походження) з твердженням про те, що руси були варягами? Панам історикам треба б визначитися якось…

Які ще є версії? Їх багато.

«Значна частина фахівців припускає, що цей символ — емблема, пов’язана з конкретним предметом людської життєдіяльності — якорем, норманським шоломом, сокирою, прапором, рибальським знаряддям, луком зі стрілою, колоском тощо» (http://uk.wikipedia.org/wiki/Тризуб).

Цікаво, що то за рибальське знаряддя, що його треба було відображати на княжих печатках? Сокира як особистий знак кагана? Хіба, сокира ката…

Або ось іще:

«Є думка, що тризуб Володимира — це символ ідеї державної влади. За іншими версіями — символ влади над трьома світами — небесним, земним і підземним, або ж символ-ключ до розуміння алфавітів земної писемності. Дехто припускає, що тризуб це знак «Шу» («Шукання»), тобто нагадування про закони природи з метою підвищення людської активності та відповідальності за свій розвиток» (там же).

Читачам самим пропонується визначити своє ставлення до подібних версій. Знову тема влади над Аїдом проскакує. А щодо ключа до алфавітів…

Нас особисто найбільше вражає інша версія, яка доводить високу освіченість давніх наших предків та непересічний розвиток академічної науки давньої Русі в царині ядерної фізики й квантової механіки:

«Найґрунтовнішими видаються гіпотези, що шукають витоки тризуба в триєдності світобудови. Навколишній світ побудований на взаємодії трьох елементів: три типи кварків (елементарних частинок) утворюють атоми та молекули, що є основою всіх фізичних тіл; три кольори — жовтий, червоний, синій — взаємодіючи, утворюють спектр веселки, багатобарвність світу, три напрямки виміру — ширина, довжина, висота — характеризують об’єм і простір світобудови» (там же).

Як кажуть, no comments…

Тепер про наше бачення проблеми.

Такий широкий спектр версій, абсолютно не характерний для пояснення символіки будь-якої іншої держави, свідчить про те, що питання штучно «затирається». І цьому є причини.

Рюриковичі ніколи не походили з варягів, так само, як і руси. Народ цей (роси, росомони) є автохтоном Степу і сторіччями мешкав в Північному Причорномор’ї та Приазов’ї, складаючи разом з іншим великим племенем – язигами, готський (тобто давньогерманський) суперетнос, нащадок кіммерійців та сарматів – давніх володарів Степу.

Білі бурги-замки русів розташовувалися по берегам річок Оскол, Сіверський Донець, Оріль; руси населяли Прикубання (Таматарха) та Крим (Кримська Готія). Саме з Неаполя Скіфського, залишки якого знаходяться на околицях Сімферополя, прийшов до Киева Олег, якій і звався Олег Тарканський (Тмутороканський), а не з ніякого не Великого Новогорода, котрого тоді ще і в проекті не було. (Неаполь (Neapolis) з грецької й перекладається як Нове місто.

В працях арабських істориків згадуються три міста русів, які треба локалізовувати в Причорномор’ї – S.LABA, KUYABA та  URTAB, які зовсім не коректно перекладають як Славію, Куявію та Артанію, перші з двох спів ставляючи чомусь з Києвом та Великим Новгородом, тоді як слід шукати їм місце в донецькому степу та Криму.

Арабські джерела дають інформацію про острів (півострів) русів, який мав розміри в три дні путі та земля якого була настільки сирою, що вгрузали ноги (найімовірніше – Тамань).

Арабські джерела, нарешті змальовують одяг та зброю русів, які носили шаровари та користувалися «мечами султанського типу», тобто однолезовими палашами.

Чому ж русів офіційна історіографія робить варягами? Через одну дуже важливу причину.

Варягів ще можна зробити язичниками. Русів же Степу язичниками ніяк не зробиш – надто багато згадок в візантійських, арабських та європейських джерелах про те, що росомони сповідували християнство. Причому християнство своєрідне – аріанство, яке ще в Європі називали Рувською вірою, або готською єрессю.

Вкорінившись у Києві, Рюриковичі-аріани робили все, аби зібрати навколо себе всі навколишні Церкви, на противагу Ватикану та Константинополю, які були в очах аріан єретиками, що зрадили істинну віру. Олег, Ольга, Святослав, а потім – Володимир будували в Києві Новий Єрусалим, який мав перебрати на себе лідерство в християнському світі, повернувши канони віри до першооснов.

Звісно, і католицьким, і православним ієрархам аж ніяк не подобається ідея Києва як Нового Єрусалиму, яка окрім підняття України до статусу новітнього лідера в християнському світі одночасно завдасть нищівного удару по грецькому православ’ю та Римській церкві, які давно переживають системну духовну кризу.

До чого тут Тризуб?

Первинне християнство (аріанство) до прийняття в 325 році т.з. Нікейських символів віри, проголошення Ісуса Христа Богом та винайдення Трійці, мало лише одного, неподільного й вічно сущого Бога. То є Бог-отець.

Та віра, носієм якої були Христос та його апостоли, витікала й була тісно пов’язана з давньою арійською релігійною системою – зороастризмом.

Найголовнішим символом зороастризму було стилізоване зображення боротьби двох протилежностей – Добра та Зла за Яйце Землі. Потім цей символ переходить до перших християн, а далі – й у пізніші віки, втративши вже в трактуванні християнських богословів первинне значення і набувши новітньог

Цей символ досі можна побачити на посохах вищих представників святенництва православної Церкви. Відтак – жодного язичництва в Тризубі немає.

Це доводить, в свою чергу, що Рюриковичі не були дикунами і вірили в Бога-Отця, тобто, як і годиться аріям, належали до т.з. «Ірану» в противагу «Турану» – культурам, які сповідували політеїзм (Давня Греція, Єгипет, Рим, тощо).

Можна додати, що як варіант, в центральній частині композиції замість Світового яйця (Життя) розташовувалося стилізоване зображення Сонця, що є вже символом Бога-Отця. Як відомо, Бог (Сонце) символізується також хрестом та його різновидами – cваргами.

Тризуб як символ бачимо в релігійних системах Індії, куди цей символ було колись занесено аріями.Подібний Тризуб бачимо зокрема на торці кришки саркофага Ярослава Мудрого в Софії Київській. З подачі Церкви, історики намагаються надати тій символіці нового трактування, зокрема, сонячне колесо (сваргу) в різьбленні на саркофазі намагаються видати за т.з. хризму Ісуса Христа. Проте це не так, бо подібну «хризму» ми можемо спостерігати й на саркофазі одного з найвидатніших правителів мусульманського світу – Салах ад Діна.

Саме тому, що Софія Київська була храмом не грецького православ`я, а – “православ`я русів – аріанським – бачимо в ньому безліч солярних символів – сварг, розеток, рівнобічних хрестів та хрестів восьмикінечних. І жодного – православного в сьогоднішньому розумінні.

Відголоски древньої символіки Бога Отця збереглися також і в інших народів. Стилізовані Тризуби є на державних атрибутах Швеції (Тре крунур – три корони),  геральдична лілія французьких королів.

Таким чином Тризуб дійсно є найдавнішим сакральним символом народів, предками яких були давні арії, прабатьківщиною котрих є український Степ, і на відміну від державного прапора України, сутність якого спотворили (на цю тему див. «Державний прапор України. Хула на Бога» – http://polis-luga.blogspot.com/2011/07/blog-post_23.html) дійсно має бути головним атрибутом нашої держави. Недаремно на Тризуб претендували свого часу росіяни – вони знають про його потужну сакральну силу.

Нам же залишається «поставити на місце», тобто поміняти кольори місцями, «перевернути» свій прапор, аби не ображати Творця. Бо синій та жовтий кольори означають зовсім не небо та пшеничні поля, а Воду та Сонце – два головних джерела жит тя, а також Божу Матір та Бога-Отця, якому не годиться бути «знизу».

P.S. Виходячи з написаного, великим гріхом є обзивання Тризуба «вилами», «рогатиною», тощо. Дехто з “розумників” має про це пам’ятати.

Поделиться в соц. сетях

Share to LiveJournal
Share to Odnoklassniki

Tags: , ,



Напишіть відгук

Свіжий випуск

Газета 'Козацький край' номер 2 від 12  квітня  2019

дружні сайти

ТМ “Еко-Ферма”

Музейно-етнографічний комплекс “Дикий Хутір”

Світовий Конґрес Українців

Млини України

Млини України

Туристична компанія “Від Краю – до Краю”

Від краю до краю

© 2011-‘2019’.Вільне Козацтво Холодного Яру