Радянська влада покинула Львів увечері 29 червня 1941 року після багатоденних боїв з українськими повстанцями, які атакували стратегічні точки й особливо тюрму, де було ув’язнено багато членів ОУН. ЗО червня на світанку український батальон «Нахтігаль» і кілька німецьких частин увійшли в місто.
Лідери ОУН добре знали хижацьку природу гітлерівського рейху, незважаючи на його «українофільські декларації». Такою ж ворожою до ідеї української самостійності була реакція керівників Радянського Союзу.
Напад Німеччини на СРСР був другою нагодою для спроби поновити українську державність і остаточно переконатись у справжньому ставленні ГІтлера до «українського питання». Провід ОУН Бандери проголосив ЗО червня 1941 р. у Львові Акт відновлення української самостійної держави. Зрозуміло, що головною метою цього акту було відновлення Української суверенної держави. Цьому передували двомісячні переговори українських політичних угрупувань у травні-червні у Кракові. В них приймали участь 116 українських політичних, громадських і воєнних діячів. Був створений Український Національний Комітет. А через тиждень у Львові відбулися Національні Збори, які проголосили Акт відновлення української державності. Цей акт був проголошений і львівською радіостанцією та опублікований у пресі.
У тексті проголошення було сказано, що «волею Українського Народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України». В Акті проголошення містилося прохання до населення «не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Суверенна Українська Влада».
Наступного дня з’явився другий важливий документ — Пастирський лист Митрополита Андрія Шептицького, яким Українська греко-католицька Церква визнала Акт за початок відновлення Української держави. 10 липня з’явився подібний документ Української Православної Церкви, підписаний єпископом Луцьким. Тимчасовий український уряд очолив Ярослав Стецько. Українську Національну Раду, як предпарламент, очолив Митрополит Андрій Шептицький, а Кость Левицький став його президентом. Правда, це не завадило німецьким властям уже 12 липня арештувати і вивезти до концтабору Ярослава Стецька, Степана Бандеру та інших керівників ОУН та уряду…
