На місці державного хлібозаводу у Чигирині, який зупинився ще 1992 року — напівзруйнована будівля, схожа на околицю Грозного після Чеченської війни, поміж порожніх стін гуляє холодний вітер. А у приватній пекарні Островського в Тіньках — тепло, як на бабусиній печі і пахне свіжим хлібом. Навіть з вулиці все виглядає надзвичайно по домашньому — стіни заплетені диким виноградом, та й сусідство добре — приватна олійниця того ж таки Островського.
-
У часи нашого дитинства практично всі продукти були екологічно чистими, – каже Олег Анатолійович. – Намагаюся, щоб і нинішні діти харчувалися нормальними продуктами.
У планах — створення разом з іншими фермерами мережі продуктових магазинів, товари в яких були б виключно від виробників Черкащини. Справжні, закуплені у фермерів і селян, молоко і зроблені з них сметана й масло, справжні яйця домашніх курей, справжні домашня олія і хліб…
Пекарня вже нині випікає щоденно по півтори тонни хліба, в найближчих планах — збут від 3 до 5 тонн. Давши місцевому люду десять робочих місць, підприємство невдовзі забезпечить роботу ще двадцятьом. А отже, люди не будуть без хліба ні в прямому, ні в переносному значенні слова…
*Коли ця стаття вже була готова до друку в газеті “Вечірні Черкаси”, на пекарню нагрянула позапланова перевірка. Сказали, що причиною тому… анонімка. Цікаво: відколи це знову повернулася радянська практика “відпрацювань” кляуз, які не мають підпису?!