Всі 94 роки життя Головного командира УПА Василя Кука було викликом – розповідає історик Володимир В’ятрович. Послухати про українського військового та політичного лідера, який першим пішов у підпілля і став останнім командиром УПА запрошує Національний музей “Тюрма на Лонцького”.
11 січня 2013 року виповнюється 100 років від дня народження Головного командира УПА генерал-хорунжого Василя Кука – “Лемеша”.
Напередодні, 10 січня о 18:00, Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького” запрошує послухати лекцію Володимира В’ятровича “Василь Кук. Життя як виклик”. Історик був знайомий з командиром, а останні роки працює з особистим архівом Кука, що за заповітом зберігається у Центрі досліджень визвольного руху.
Дивіться пряму інтернет-трансляцію лекції на інтернет-телебаченні BeTV http://betv.com.ua/news/vasil-kuk/
Дослідник біографії Кука розповідає: “Він першим з ОУН ще у 1937 році пішов у підпілля і залишався останнім командиром Української повстанської армії до 1954 року. Він народився селянином, а став воїном, мав шанси лише на початкову освіту, але вступив до університету і вільно володів сімома мовами, мав загинути, але вижив, мав зламатися, але не піддався. Генерал-хорунжий Василь Кук – “Леміш” мав бачити “торжество комунізму”, але побачив українську незалежність”.
Видатний керівник визвольного руху, вправний організатор, талановитий публіцист – автор першої в світі наукової критики комуністичної колгоспної системи, командир найбільшого бою УПА та творець підпільної мережі на Тернопільщині, а потім Дніпропетровщині, Кук залишався лідером і політиком високого ґатунку до кінця життя.
Щоб попрощатися з останнім командиром Василем Куком в Києві, а потім у Львові у вересні 2007 року прийшло понад 100 тисяч людей. Поховали командира в його рідному селі Красне на Львівщині. Пам’ятні заходи до 100-річчя Василя Кука пройдуть на могилі командира в його рідному селі Красне Буського району, у Львові та Києві.
www.cdvr.org.ua
