Остафій Дашкевич запровадив у війську дисципліну римлян і став острахом для татар і московитів…
Перший козацький гетьман Остафій Дашкевич народився в Овручі на Житомирщині. Доводився родичем або ж товаришував з багатьма впливовими родинами Речі Посполитої і Східної Європи. Був нащадком великого Рюрика, родичем князів Глинських, Вишневецьких і Острожських, троюрідним небожем Яна Ходкевича — засновника роду Ходкевичів гербу «Кошцієша».
Богдан Залеський в приписах до думи ” З могили Савур ” розповідав переказ про Дашка Вишневецького, який жив на острові Княгині нижче Кудаку. За народними переказами князь загинув замолоду, а після нього на острові жила його дружина (за походженням полька) з сином, який пізніше став славним козацьким гетьманом. Залеський припускає, що Остафій Дашкевич був сином Дашка Вишневецького. Його думку про походження Остафія Дашкевича від князів Вишневецьких можна підтвердити тим, що Остафій Дашкевич мав той самий родовий герб, що і Вишневецькі.
Та це в Європі він мав добру славу. У Криму ж іменем Дашкевича татарки лякали своїх дітей, а у Московщині від нього здригалися й дорослі…
На початку 16 століття Остафій Дашкевич зібрав з Дніпровських островів розпорошених людей, які переховувалися там від татарських набігів та невеликими групами давали відсіч татарам, організував їх у єдину військову силу, установив однакову для всіх єдину зброю, поділив усіх на полки і сотні й призначив старшину та підстаршину. Острів Хортицю призначив, як основне місце базування, щоб перекрити татарам вхід на українські землі, тому що там вони мали найкращу переправу через Дніпро.
Запорoжці на літо виходили на острови, коли татари починали свої грабіжницькі напади на українські землі і на зиму розходилися по домівках. Вони називали себе черкаси. Їхнім озброєнням спочатку були шабля, стріли з луком, ніж за поясом. Татари мали таку саму зброю, тому Дашкевич вирішив озброїти своїх козаків вогнепельною зброєю.
Запорoзька Січ
Острів Хортиця – перший острів за дніпровськими порогами. Тут почалася військова організація козаків (товариство), цей табір на острові запорoжці називали “Січ”.
Січ булла захищена ровом і оточена частоколом. Вся територія поділялась на курені (територія й будинок), кожен курінь мав свого курінного отамана. Всіма запорожцями на острові управляв кошовий отаман. А усіма козаками в країні і зокрема козаками Січі керував Гетьман. Пізніше до цієї військової структури були внесені певні зміни.Це були початки “прикордонної служби”, яка діяла на найнебезпечнішому порубіжжі з татарською ордою і була дуже важливою, оскільки Польша отримала підтримку своїм військам малими коштами.
Дашкевич, для того щоб мати навесні своїх людей “під рукою” і мати змогу їх швидко організувати в разі необхідності, призначив Чигирин як основне місце збереження зброї та зимівник. Крім Чигирина він розселив козаків у наданих королем “пустих землях”, а також в Черкасах, Каневі. Так за короткий час вони поширилися по всьому Дніпру.
В 1511 р. на сеймі в Петрикові Дашкевич, бачачи, що Польське королівство платило данину татарським ханам, посли яких також знаходилися на сеймі, заявив, що сором християнському королівству давати данину невірним. Їх напади можна припинити тим, що поставити на Дністровських островах постійну варту з 2000 людей, які плавали би між островами і порогами і зупиняли татар на їхніх переправах через Дністер, для цього потрібно на островах поставити укріплення і дати 500 кіних людей, які би забезпечували цим людям необхідні для життя запаси.
Дашкевич, не отримавши офіційної підтримки від Сигізмунда, набирав за власної ініціативи, з охочих все більше війська для укріплення кордонів на Дніпрі. Улітку вони перебували на островах, а взимку частина йшла по домівках, а іншим потрібно було житло. У цей час заснований Чигирин, який стає основним місцем зимівлі козаків. Від короля Сигізмунда в нагороду за захист від татарів козаки отримують в довічне користування землі над порогами і нижче, по обидві сторони Дніпра. Займали козаки також території Бугу та Дністра. Козаки мали на островах свої січі, з яких робили напади на татарів.
Битви проти татар і московитів
Дашкевич запровадив у війську жорстку римську дисципліну, яка полягала в витримці, а також у легковажному ставленні до життя і небезпек, сліпому підкоренню козацькій старшині, але з іншого боку в однаковому розподілі трофеїв, які здобувалися у військових походах та в рівноправному і вільному виборі всієї козацької старшини. Дрібні провини козаків залишалися безкарними, але дезертирство і непідкорення старшині каралося без винятку. З часом все більше охочих українців і поляків збільшувало його військо. Таким чином безчесним пограбуванням татар Дашкевич протиставив сильну військову силу.
За Брестським договором 1511 року, між Сигізмундом Старим і Кримським ханом, Польське королівство зобов’язувалось виплачувати щорічно 15 000 дукатів. Хан натомість зобов’язався не робити нападів на землі королівства та виступити союзником в війні проти Московщини. Але підступно не дотримав слова.
1516 року 30 000 татарiв здійснюють грабіж українських земель до Буська і Вишнівця (Поділля, Волинь). Спалили міста, села, все пограбували; старих і дітей, хворих вбивали, а молодих та здорових забрали 60 000 з собою, щоб продати як невільників.
Хмільницький староста Предислав Лянцкоронський та Гетьман запорoжців Остафій Дашкевич, які не могли більше спостерігати грабіжницькі спустошення земель татарами, об’єднують свої військові сили, які становили 1200 вояків, та наважуються зробити перший військовий похід під Білгород. Вони розбили декілька татарських орд, підійшли під стіни Білгородської фортеці. Турки з фортеці послали за ними своє військо, яке набагато переважало козацьке військо. Битва між турецьким військом та козаками відбулася на озері Овідія, біля Білгороду. Козаки здобули блискучу перемогу і з великими військовими трофеями повернулись щасливо назад. З цього часу в Польщі частіше заговорили про козаків.
Дашкевич і Лянцкоронський мали на меті відібрати в татарів ті землі, які вони захопили після нападу Батия. Разом з своїми козаками Дашкевич давав відсіч татарам, за що отримав Черкаське та Канівське староство.
1521 року татарський хан Махмет Гірей мав договір із польским королем Сигізмундом I Старим і вирішує розпочати військовий похід проти Москви, Сигізмуд I Старий пропонує Дашкевичу з козаками приєднатися до татарського війська – разом поляки, українці й татари били московитів під Гомелем і разом увірвалися у Стародуб.
В 1522 році був з Московщиною укладений мир і між козаками та татарами знов розпочалась неприязнь…
Того ж 1522 року в битві з татарами на Дніпрі Дашкевич потрапив у полон і козаки гірко оплакували свого гетьмана, та вже у 1523 році він утік з Перекопу і прибув до Черкас, звідкіля того ж року помстився татарам за полон нападом на Очаків, повністю спаливши місто, пішов у Крим і спустошив там Ґьозлев, Карасубазар і Ак-Мечеть.
У 1527 році разом з князем Слуцьким розбив татарські орди під Каневом та Черкасами. Також разом з Костянтином Острозьким і київським воєводою Андрієм Немировичем був у битві під Ольшаницею. Дашкевич отримав від Сигізмундa I Старий за заслуги в цих перемогах Паволоч з прилеглими поселеннями і призначений Трокським воєводою.
У 1528 році разом з Предславом Лянцкоронським і великим загоном козаків знову атакував Очаків, і там тричі розгромив татарські загони, забравши 500 коней і 30000 худоби.
1531 року відбив напад кримського хана Саадат Ґерая на Черкаси. Хан прийшов з військом та 50 гарматами під Черкаси, щоб йому видали Іслам Гірея, якого він скинув з кримського трону, та який переховувався у Дашкевича в Черкасах. Хоробрий гетьман Дашкевич беззбройним вийшов у табір до хана і на вимогу видати Іслам Гірея, відповів, що “особа гостя для нього є святою”. Хан, дивуючись мужності Дашкевича запросив його на бенкет і уклав договір, за яким згодився на усі умови, що їх поставив Дашкевич.
Під час нової війни з Московщиною 1534 року три тисячі козаків Дашкевича знову діють разом з польсько-литовськими військами при взятті Стародуба.
Дашкевич склав гетьманство у 1534 році, останій раз брав участь у військових діях 1535-го, помер кількома роками пізніше, орієнтовно 1537-1540 року.
На Черкащині і в Києві є місця, слава яких від початку має безпосереднє відношення до Остафія Дашкевича.
Власністю Остафія Дашкевича був Трахтемирів під Каневом – із Зарубинецьким монастирем. Він відписав ці землі Києво-Печерській Лаврі. Невдовзі після цього Трахтемирів був зруйнований татарами і Лавра передала його Київському замку.
Остафію Дашкевичу належав також великий земельний наділ в Києві, який він як православний подарував храму на честь Воскресіння Христового і який в народі отримав назву Воскресенка разом з прилеглими територіями, подарованими Дашкевичем – ця назва збереглася до нашого часу.
На честь Остафія Дашкевича названо вулицю в Черкасах, де пів тисячоліття тому він був старостою.
Підготував Ігор АРТЕМЕНКО – за матеріалами інтернет-видань
