Відомий польський дисидент, громадський діяч і редактор «Газети Виборчої» перебуваючи на Форумі видавців у Львові, відвідав Національний музей меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», де взяв участь у дискусії істориків.
Модерована журналісткою Юлією Каденко, публічна бесіда істориків та журналістів «Тюрми. Долі. Історії. Музей», учасниками якої заплановано були голова російського «Меморіалу» Арсеній Рогінський, історики Руслан Забілий, Володимир В’ятрович та Ігор Дерев’яний, несподівано збагатилася зустріччю із Адамом Міхніком, який не тільки узяв активну участь у дебатах, а й ознайомився із експозицією та діяльністю музею.
Як зізнався Адам Міхнік, у 1920-их роках за мурами т.зв. тюрми на Лонцького перебував його батько, востаннє він опинився тут 1927 року.
- Адам Міхник – редактор найвпливовішої у Польщі “Газети Виборчої”
«У цій тюрмі сидів мів батько, ув’язнений за належність до Комуністичної партії Західної України. Думаю, що ця тюрма може бути відповідним ключем до розуміння історії регіону, де було багато режимів, багато народів, багато устремлінь, часто протилежних і трагічних. Це може бути знаком не тільки пам’яті, а й також знаком поєднання. Тюрми часто зближували людей, які на волі не спілкувалися і навіть конфронтували до такої міри, що могли вбивати одні одних, але у тюрмі улягаючи її загальному для всіх режиму, відкривалися один одному. Тому тюрма могла би бути ключем до нового погляду на історію поляків очима українців, євреїв росіян, і так далі навзаєм. Що я можу для цього зробити, – це підготувати в «Газеті Виборчій», редактором. котрої є, велику публікацію про те, що є така тюрма, що тут є шанс на музей міжнародного значення. Я був у Вільнюсі, де є подібний музей, але він розповідає суто про репресії супроти литовців, там не йдеться про в’язнів інших національностей. Львів же, який був містом багатьох народів, мов, релігій, культур, дає шанс на створення музею іншого типу, який розповідатиме про в’язнів не лише українців чи не тільки антикомуністів, а й усіх людей, яким було відмовлено у праві на свободу. З цього музею несвободи можна і варто зробити інтернаціональний Музей Свободи», – сказав Адам Міхнік, який вийшов із музею із великим пакунком книжок, що їх йому із дедикаціями
подарували автори Володимир В’ятрович, Руслан Забілий, Ігор Дерев’яний, Олег Стецишин та Петро Костюк.
www.zik.ua
