Церемонія відбулася в четвер в архіві Міністерства закордонних справ ФРН за участі посла України в ФРН Андрія Мельника, статссекретаря МЗС Німеччини Вальтера Лінднера, істориків та дипломатів, повідомляє кореспондент Укрінформу.
“Те, що документ повертається в Україну саме сьогодні має велике історичне, культурне та політичне значення”, – розповіла агентству доктор історичних наук Наталія Сінкевич, яка власне й виявила, що грамота, що зберігалася в Університеті Тюбінгена, є оригіналом, а не копією, як вважали раніше.
Як свідчить спільне дослідження Наталії Сінкевич та Тетяни Себти, у грамоті підкреслювалося перебування київського митрополита під владою московського патріарха: “А йому, богомольцеві нашому, преосвященному Йоасафові, митрополитові київському й галицькому, і Малої Росії, і після нього будучим митрополитам київським з усім причтом духовним малоросійського народу бути надалі під благословенням і в послуху святійшому та всеблаженнійшому московського й усієї Росії, і всіх північних країн патріарха навіки невідступно згідного з його обітницею, яку він учинив із підписом своєї руки при поставленні його на престол київських митрополитів у соборній та апостольській церкві Пресвятої Владичиці нашої Богородиці чесного і славного її Успіння, не відлучаючись під благословення й поради вселенських патріархів”.
Заборона звертатися до вселенського (константинопольського) патріарха у самому документі, як і під час присяги, свідчить про те, що в Москві доволі сильними були побоювання щодо повернення Київської митрополії під владу Константинополя.
Ці підозри не були безпідставними, стверджують науковці. “У конституції Пилипа Орлика 1710 р. читаємо про наміри утвердити єдину православну церкву “під послухом святійшого апостольського трону константинопольського”. Очевидно, плани повернення Київської митрополії під омофор Константинополя у середовищі київського духівництва початку XVIII ст. були досить поширеними”, – такого висновку дійшли дослідниці грамоти.
Пізніше, під час публікації цієї грамоти в XIX столітті із тексту “зникла” саме та частина, де Петро І нагадує митрополиту про обіцянку не звертатися до вселенських патріархів. Очевидно, автори пізніших публікацій документу не хотіли акцентувати увагу на темі перепідпорядкування Київської митрополії Москві, припускають автори дослідження.
Після отримання українською церквою Томосу про автокефалію та утворення єдиної Української православної церкви фактично відновлюється історична справедливість, яка існувала до 1686 року, вважає Сінкевич.
Посол України під час церемонії зауважив, що під час німецької окупації Україна втратила лише в музеях понад 300 тисяч документів, які були викрадені. Він підкреслив, що Україна дуже розраховує на допомогу фахівців у ФРН у плані пошуку культурних скарбів і документів.
Грамота буде повернута до Києва та передана Бібліотеці Вернадського.
