У 1917 році поручник Василь Авраменко кинувся у вихор війни за незалежність України. Пізніше одвічне прагнення українців до Волі він зумів показати світу через танець…
На цих старовинних світлинах – і гоноровий козак, і верткий гуцул – Василь Авраменко, народжений 22 березня 1895 року в Стеблеві на Корсунщині. Він помер у травні 1981 року у США, але згідно заповіту, після здобуття Україною Незалежності, перепохований у тому ж таки Стеблеві…
У його біографії багато чого було: міг увійти в історію як луганський шахтар, як владивостокський заводський робітник, як вчитель з російської далекосхідної глибинки чи як бравий царський офіцер – але весь світ запам’ятав його як «батька українського танцю»…
1917 року поручник Авраменко зустрівся в Мінську із майбутнім очільником української Директорії Симоном Петлюрою. У 1917-21 роках корсунчанин воював за Волю України, а потому ще декілька років жив на Галичині, мріючи, що більшовицьких окупантів проженуть з української землі.
1926 року вирушає на еміграцію за океан, мандрує світом, всюди створюючи хореографічні школи, всюди навчаючи українського танцю…
Тими мандрами він був чимось схожий на Че Гевару. Тільки той носив з собою «сірники» революцій, сподіваючись розпалити їх по всій Америці від кубинського вогнища – і це йому не вдалося. А Василь Авраменко всюди, де бував, без особливих зусиль запалював серця любов’ю до українського танцю – маестро хореографії радо зустрічали Канада, США, Бразилія, Аргентина – по Америці він створив пів сотні танцювальних груп! Гастрольні ж тури не обмежувалися країнами Америки – корсунчанина можна було бачити і на сценах Австралії чи Ізраїлю…
А ще – був режисером, сценаристом і продюсером в одній особі, знімаючи у США фільми «Наталка Полтавка» і «Запорожець за Дунаєм». Тим самим кинув виклик Радянській Україні, де Іван Кавалерідзе теж став знімати фільми за тими ж творами, а водночас – створений Авраменком «Комітет Першої Української говорячої фільми» кинув виклик і такому монстру, як Голлівуд, без чиїх грошей і впливу у тодішніх США, здавалося б, про кіно можна було й не мріяти…
У березні 2017-го в болгарській Софії вийшла книга про відомих українців – серед 20 імен, троє – родом з нашої області: Іван Піддубний з Чорнобаївщини, Левко Симиренко з Городища і Василь Авраменко з Корсунщини. Знову закордон…. Авторка – Анна Багряна, українка, яка живе в Македонії, переклад – студентів-україністів Софійського університету ім. Климента Охридського. Книга називається “Сбъднати мечти” (“Здійснені мрії”)…
Але як добре, коли мрії українців збуваються таки в Україні!..
Андрій КРАВЕЦЬ
