Чи може український націоналізм стати схожим на націоналізм англійський?

Cаме час перечитати дещо з творів В’ячеслава (Вацлава) Липинського – поляка, якого часто називають “Кантом української політичної думки”. Вражають ясність і своєчасність його роздумів…
“Націоналізм буває двоякий: державотворчий і державоруйнуючий – такий, що сприяє державному життю нації, і такий, що це життя роз’їдає. Прикладом першого може бути націоналізм англійський; другого – націоналізм польський, український.
Перший є націоналізм територіальний, другий – націоналізм екстериторіальний і віросповідний. Перший називається патріотизмом, другий – шовінізмом. Якщо ви хочете, щоб була Українська держава – ви мусите бути патріотами, а не шовіністами. Що це значить? Це значить, перш за все, що ваш націоналізм мусить спиратися на любов до своїх земляків, а не на ненависть до них за те, що вони не українські націоналісти…” Тобто, закликав до співпраці усіх, чия мета – побудова незалежної Української держави.
Той самий Липинський власним прикладом показав, як поляк з шляхетської родини може стати справжнім поборником свободи і самодостатності своєї Вітчизни – України. До речі, любов до України у Липинського формувалася у наших краях – на Маньківщині, де він мав маєток Русалівські Чагарі, та в Уманському повіті, де гуртував перших своїх однодумців. Зрештою, саме Липинський став послом Української держави гетьмана Скоропадського у Австрії, а потім залишився на цій посаді й за часів Директорії Симона Петлюри. А добровільно склав повноваження у ту мить, коли почув про розстріл за наказом зверхників Директорії полковника-патріота Болбачана. Липинський заявив, що більше не хоче брати участь у “процесі самоспалення, в якому згоряє наша хата”…
Згадалося, як багато було тих Українців з великої літери, які мали далеко не українське походження – молдованин Петро Могила, чех з часткою литовської крові Пилип Орлик, грек Василь Капніст, росіянин Микола Хвильовий (Ніколай Фітільов), австрієць Василь Вишиваний (Вільгельм Габсбург)… Варто згадати й звичні для Черкащини імена: мислителя Агатангела Кримського – кримського татарина, який жив і творив на благо України у Звенигородці, Аврама Ревуцького зі Сміли – єврея, який був міністром в Уряді незалежної УНР, поручника Карліса Броже – латвійця, який на чолі кавалерїї «Чорних запорожців» першим увірвався до визволеної Золотоноші у лютому 1920 року, під час Першого Зимового походу…
Нинішній процес чиркання біля стріхи української хати відсирілими сірниками політики характеризується вже навіть не етнічними чи релігійними претензіями – тертя є навіть між партіями і окремими людьми, які пропагують здавалося б однакові ідеї.
Не пороти гарячки, влаштовуючи «розборки» з тими, з ким маєте єдині погляди на майбутнє України – означає хоча б не бути причетним до “процесу самоспалення”, в якому ризикує згоріти українська хата…
Андрій КРАВЕЦЬ

Tags: націоналізм