Олена Теліга
Розпорядження про внесення змін до розпорядження від 22 лютого “Про перейменування об’єктів топоніміки міста Черкаси”, яким
перейменовано 62 вулиці, підписав учора, 22 лютого міський голова Анатолій Бондаренко.
Згідно документу, вулиця Конєва в Черкасах перейменовується на вулицю Олени Теліги.
Олена Теліга – українська поетеса, публіцист, літературний критик, діячка ОУН.
За даними істориків, 22 лютого 1942 р. Олену Телігу і її чоловіка Михайла та соратників німці розстріляли в Бабиному Яру. Однак у краєзнавця з с. Козацьке зі Звенигородщини Василя Шевчика – альтернативна версія -пише видання Рідна Черкащина. Посилаючись на листи партизанів, які в той час діяли у Звенигородському районі, Шевчик зазначає, що Теліга з чоловіком загинули на Черкащині в застінках НКВС – взимку 1944 року в підвалах Вільшанського цукрозаводу…
Ось що пише Шевчик:
“У моєму архіві зберігаються копії листів учасників партизанської групи на Звенигородщині часів Другої світової війни – Леоніда Середи і Юрія Сторчака, сина командира підпільників – священика Федора Олександровича Сторчака (1900 – 1971). У листах до друга Юрій Сторчак згадував, що до цієї антинімецької групи входили люди різних поглядів – комуністи Павло Дерев’янко, Микола Барабанов і Олександр Середа, колишній прапорщик Добровольчої армії Василь Смірнов, два священики та українські націоналісти Олена і Михайло Теліги, а також В. Шпак та юнаки Леонід Середа і Юрко Сторчак. У родині одного зі священиків (Максима Чорновола) у селі Єрки (селище міського типу Катеринопільського району Черкаської області. – прим.ред.), стверджував Юрій Сторчак, і жило подружжя Теліг.
Юрій Сторчак твердив, що влітку 1942 року він разом з Василем Смирновим перевіз Теліг до села Вербівки, де ними заопікувався його батько. Ось уривок з листа Юрія Федоровича Сторчака: “Група поєднала усіх людей, що були проти фашистів. До групи входили відома поетеса Олена Теліги та її чоловік Михайло, які були членами ОУН; Дерев’янко П. Ю., Барабанов М. П. і Середа О. В. були комуністами; Смірнов В. був з бувших – білогвардійський прапорщик, а мій батько (Сторчак Федір) і Чорновіл Максим – священики. Олена Теліга та її чоловік Михайло втекли з Києва тоді, коли почалися розстріли по місту та у Бабиному Яру.
Влітку 1942 року я і Смірнов перевезли Олегу Телігу і Михайла від Максима Чорновола із села Єрки на постійне проживання у Вербівку” [Лист Юрія Федоровича Сторчака, 1929 р. н., з м. Кременчук Полтавської області Леоніду Олександровичу Середі в с. Козацьке Звенигородського району Черкаської області від 2005 року].
Юрій Сторчак запевняє, що подружжя Теліг загинуло не від рук німців, а в застінках НКВД.Колишній партизан писав так: “У застінках НКВД загинули Олена Теліга і її чоловік Михайло (загинули вони в січні – лютому 1944 року в підвалах Вільшанського цукрозаводу, захоплені НКВД). Це рядом з Вербівкою, де вони жили… Членство в ОУН не прощалося…” [Лист Сторчака Ю. Ф. з біографією Федора Олександровича Сторчака Л. О. Середі в с. Козацьке Звенигородського району Черкаської області від 2005 року].
Спогади про Олену Телігу Юрій Сторчак опублікував у газеті “Перемога” (Кременчук) ще торік у травні”.
Рідна Черкащина www.ck.ridna.ua
