Полковник Іван Богун. Малюнок Артура Орльонова
Ім’ям славетного козацького полковника Івана Богуна, геройством якого захоплювалися навіть його вороги, названий військовий ліцей в столиці України і вулиці у Києві, Львові, Хмельницькому, Вінниці, Бердянську та Сумах, у Дубно на Рівненщині, Горохові на Волині, у Жовтих Водах і Нікополі на Дніпропетровщині. Але немає жодної вулиці Івана Богуна ні в Чигирині, де він служив, ні в Умані, Охматові чи Монастирищі, які він відважно захищав, ні на Золотоніщині, де народився…
У польського дослідника Еугенюша Лятача знаходимо відомості про місце й сім’ю, де з’явився на світ майбутній полководець: козацько-шляхетська родина Федора Богуна, що мешкала у містечку Бубнів (нині – село Бубнова Слобідка на межі Золотоніського й Канівського районів).
Іван Богун увійшов в історію як один з очільників Хмельниччини, проте ще до її початку встиг прославитися у сутичках і битвах проти татар і московитів. На момент початку повстання під проводом Хмельницького числився козаком Чигиринського полку, проте зовсім скоро став полковником.
У лютому 1651 року до Вінниці, яку захищали козаки Богуна, підійшло у декілька разів більше польське військо Лянцкоронського. Залишивши більшість козаків у фортеці, полковник з невеликим загоном вийшов з міста назустріч полякам, атакував їх, а потім його козаки «в паніці» помчали через кригу Південного Бугу до монастиря на протилежному березі. Розгарячілі від «успіху», польські крилаті гусари погналися слідом і… майже всі загинули під льодом річки. Виявилося, що за наказом Богуна перед боєм було вирубано безліч ополонок, які замаскували сіном.
Протягом декількох днів місто протрималося в осаді, після чого козакам надійшла допомога і ворог відкотився від стін Вінниці, у паніці кинувши навіть обоз зі зброєю і провіантом. Слава про «льодове побоїще» під Вінницею швидко зробила Богуна відомим як серед усього козацького війська, так і для ворогів…
У битві під Берестечком саме Богун зумів вивести майже все козацьке військо із здавалося б безвихідного оточення – вийшли через болото, яке вважалося абсолютно непрохідним. Серед ночі козаки зробили через болотне багно гать із возів, наметів, кожухів, кінських попон, посуду і всього того, що було в обозі – і вийшли з «котла». Про подвиги Івана Богуна і його військові хитрощі в народі почали складати легенди й пісні…
У березні 1653 року каральні загони Стефана Чернецького, відомого своєю люттю й жорстокістю по відношенню до українців, зусібіч оточили містечко Монастирище (сучасний райцентр Черкащини). Другого дня під час відчайдушної спроби взяти місто штурмом, був тяжко поранений Чарнецький. Скориставшись розгубленістю поляків, Богун зумів вивести за межі міських мурів частину козаків, яким наказав вдягти кожухи навиворіт – овчиною догори, на татарський манер, і викрикуючи команди по-татарськи, штурмувати польських жовнірів. Вирішивши, що до оточених прибула ще й татарська підмога, поляки панічно відступили до Цибулева. Один з них потім напише: «Наші кинулися тікати як ошпарені, залишивши не тільки місто з усією здобиччю, а й свій обоз, поранених і хворих…»
Того ж року Богун прославився у поході на Молдову і розгромі армії молдовського воєводи Георгіци, у битві проти поляків під Жванцем та у розгромі татарського війська, яке, зрадивши Хмельницького, грабувало українські міста і села.
У 1654-55 роках козаки Івана Богуна – у безперервних боях з поляками на Брацлавщині та Уманщині. І знову полковник прославився як фортифікатор, узявши собі в союзники… природу й зимові морози. Спочатку ворог зламав собі зуби об фортечні вали Умані, политі за наказом Богуна водою і перетворені на крижані гори, а потім в полі під Охматовим він знову спорудить справжні крижані вали, але цього разу… з безлічі ворожих трупів. І знову – переможе…
Під час підготовки і власне проведення Переяславської ради Іван Богун «командував прикордонною службою України» – відповідав за оборону усіх кордонів Гетьманщини. Проте рішення Переяславської Ради не підтримав, бо вважав Москву брехливою і підступною, а військовий союз з нею – помилкою. Разом з Петром Дорошенком і легендарним запорозьким кошовим Іваном Сірком Богун очолив потужну антимосковську опозицію.
Після того як помер Богдан Хмельницький, Богун підтримав гетьманів Юрія Хмельницького та Івана Виговського у їхньому протистоянні Москві (Виговський, як відомо, здобув зокрема блискучу перемогу над московитами у битві під Конотопом). Але як тільки гетьмани починали «хилитися» до Туреччини чи Польщі – так Богун виступав і проти них, бо хотів бачити Україну повністю незалежною. Так, Богун із Сірком прогнали зі столичного Чигирина і взагалі з України Виговського, як тільки той став на бік Польщі.
Загинув він у лютому 1664 року. За наказом польського короля Богуна мали захопити, щоб привселюдно стратити під сокирою ката. Проте він дав останній бій і загинув з шаблею в руці.
Син Черкащини назавжди увійшов в історію двох народів – українського й польського. Причому, навіть поляки ставляться до нього з симпатією – завдяки книзі Генрика Сенкевича «Вогнем і мечем» (1884) та її сучасній екранізації режисером Єжи Гофманом.
От не вір після цього в символи… У складі Військово-Морських Сил України міг би й донині служити десантний корабель з назвою “Іван Богун”. Хлопці з АТО кажуть, що під Маріуполем був би, як знахідка – може несподівно вискакувати на берег, навіть долаючи прибережні траншеї противника – зі 140 морпіхами і десятком БТР чи 8 БМП на борту. Натомість цей корабель, проданий при Кучмі, вже 14 років носить назву “HS Itaki” і служить ВМС Греції…
Кажуть, не можна плювати на символи… Мабуть, правда, що даремно із 1-гривневої купюри свого часу прибрали єдине кримське зображення на українських грошах – Херсонес. Так само дуже шкода, що яскраву назву “Іван Богун” замінила “Іtaki”, яка тепер далеко від рідних берегів.
Іван Богун – це справді символ.Той Богун, про якого коронний обозний Анджей Потоцький писав королю Польщі, що для нього “найвища державна рація — щоб не бути ні під вашою, королівською, милістю, ні під царем”…
І погано, що на Черкащині досі жодна вулиця не носить його імені…
Олександр БРАВАДА
