Борис Гуменюк, відомий український поет, став активним учасником Революії Гідності. Опісля – воював на Сході у складі спецбатальйону “Азов”, а тепер – заступник командира батальйону “ОУН”. На своїй сторінці у “Фейсбуці” події на фронті описує з гумором. Так само з насмішкою над агресорами звучить і новий пост на сторінці поета, який описує невдалий мінометний наліт ворога (цитуємо його дослівно):
“Із поганого, як каже наш друг і брат Дмитро Тимчук: в хату, де ми живемо, прилетіла мінометна міна.
Із хорошого. Поцілуйте нас в сраку, дурні кацапи. Трохи нас приглушило, але всі живі.
Коли почався обстріл, міни лягали в шахматному порядку, а коли почали вибухати у нас в дворі і в саду перед хатою, я інстинктивно повів очима по кімнаті, шукаючи кращого укриття.
- Одягни каску, – знехотя каже Білий, перехопивши мій погляд.
А самі сидять – Буревій, Будяк, Кошовий, Білий – каву п’ють. Неквапливо обговорюють деталі нашого нехитрого солдатського побуту: де розтяжки поставити, в кого б то генератор на кулемета виміняти, чим бліндаж укріпити, звикли до подібних обстрілів, настільки звикли, що по цимбалах їм. Всі інші бійці в окопах. 200-300 метрів звідси. Там іде бій.
Коли прилетіла міна і пробила дах, стеля витримала, лише місцями обвалилася штукатурка і піднялася стіна пилюки.
- Каву не дали попити. Доведеться ще раз заварювати. Срані москалі.
А вранці дивлюся, а наша хата-казарма вся в оберегах, в дитячих малюнках, в дитячих долоньках, які захищають бійців краще за будь-яку броню…”