Всеукраїнські ЗМІ жваво обговорюють «сенсацію» – можливість створення нової області, Криворізької, яка нібито може виокремитися зі складу Дніпропетровської.
Депутат місцевої облради Владислав Романов у інтерв’ю «Сегодня» заявив: «Подібні ситуації існують скрізь. Завжди є місто, яке хоче якщо вже не домінувати, то хоча б конкурувати з обласним центром. Але розмови залишаються розмовами…»
Зразу згадалося, як в 90-х роках бунтівний мер Монастирища заявляв, що ще зовсім трошки і його місто з районом відійдуть від Черкащини до Вінничини. Ні для кого не секрет, що в Умані взагалі безліч тих, кого жартома (ні в якому разі не серйозно!) називають «сепаратистами» – вони й досі вважають помилкою історії те, що центром новоствореної 1954 року області стали Черкаси, а не древня «Гумань». Мовляв, якби Дніпро протікав не там, де зараз, ми б ще подивилися, хто головнішим був би… І чим рідше обласна влада звертає увагу на уманські проблеми, тим гучнішим стає бурчання на подібну тему.
Цікаво, що шум навколо можливості створення нової області виник незадовго до того, як ми відзначатимемо досить цікаву дату з історії незалежної України початку ХХ століття. 6 березня 1918 року Центральна Рада прийняла Закон«Про адміністративно-територіальний поділ України», відповідно до якого територія УНР поділялася на землі, волості та громади. Мало бути створено 32 землі. Рідне місто головної сучасної опозиціонерки, Дніпропетровськ (тоді Катеринослав) стало центром землі УНР з екзотичною назвою Січ, а рідні більшості сучасних керівників Донецьк (тоді Юзівка) і Луганськ належали до адмінодиниці з ще екзотичнішою назвою – Половецька земля.Територія ж сучасної Черкащини, згідно з адмінподілом УНР, на втіху уманським «сепаратистам» таки була поділена майже рівномірно між двома рівноправними містами – Черкасами та Уманню. Так звана «Черкаська земля», яку ще називали просто «Черкаси», включала в себе території Черкаського, Чигиринського, Канівського та частково Звенигородського повітів. А Побожжя (або Побужжя) з центром в Умані об’єднувало землі двох повітів повністю та ще трьох частково. Сюди входили території Уманського, Монастирищенського, Христинівського, Тальнівського і Маньківського районів сучасної Черкаської області та навіть частина земель сучасної Вінничини й Одещини.
Зате Лівобережжю сучасної Черкащини тоді не пощастило: ні Золотоноша, ні Чорнобай, ні Драбів не були у списку центрів земель. Сучасні землі трьох районів належали тоді до так званої Самарської землі (або просто Самари) з центром у Кременчуці та до Переяславщини з центром у Прилуках.
У 1918 році над втіленням ідеї Центральної Ради встигли попрацювати всього лише два місяці. З моменту створення Української держави на чолі з гетьманом Скоропадським відбулося не подрібнення території країни на адміністративні одиниці, а укрупнення. Замість 32 земель УНР з’явилося всього дві округи та 9 губерній (землі сучасної Черкащини увійшли головно до Київської та Полтавської).
Політолог Андрій Золотарьов так коментує нинішню ситуацію по «Криворізькій області»:«Ґрунт під такими чутками однозначно є. Криворіжці себе дніпропетровцями не вважають. У них є власна гордість, і це факт, з яким потрібно рахуватися» Разом з тим, експерт вважає, що ці балачки затіяли просто перед парламентськими виборами – тема, на його думку «була б виграшною в плані мобілізації локального регіонального патріотизму». Цікаво, чи так само пограються із землями Черкащини напередодні виборів? В усякому разі, безліч поінформованих джерел стверджує, що «нарізка» Черкащини під виборчі округи аж ніяк не відповідатиме межам районів. І тоді хоча б на час виборів який-небудь маленький Чорнобай зможе «покомандувати» навіть частиною жителів великих Черкас…
www.pres-centr.ck.ua
На карті Української Народної Республіки 1918 року ще не було Криму й чималого шмату Західної України, зате була земля, яка називалася Подоння – нині її територія в межах переважно Воронезької та частково Курської і Бєлгородської областей Російської Федерації…
