10 серпня неподалік Умані в мальовничому селищі Легедзине відбудеться традиційна Толока.
Толока є давнім українським звичаєм. Її організовували на селі для виконання термінових робіт, що вимагали значної кількості осіб: збирання врожаю, вирубування лісу, спорудження будинків, спільний випас худоби тощо. Іноді толоку використовували для проведення громадських робіт (будування церков, шкіл, читалень, доріг тощо). У толоці односельчани брали участь, тобто працювали толокою (спільно, разом), добровільно й задарма, не потребуючи плати за свою працю. Зазвичай особа, на користь якої працювали, частувала робітників. Також звичною справою було звершення толоки народним гулянням — танцями і співами.
Крім усіх бажаючих «помісити глину» аби побудувати справжній трипільський будинок до події щороку долучаються чимало відомих публічних особистотей від письменників і музик до режисерів та політиків. Цього року (власне як і кілька попередніх) в події візьме участь Сашко Лірник (до речі – один з організаторів свята), київські музики з «Рутенії» та дніпровські мандрівні дяки гурту «Вертеп».
- Гурт “Вертеп”
Як розповіла “Козацькому краю” виконавчий директор Мистецької агенції АртВертеп Людмила Хомяк, «Вертеп» вже втретє матиме честь поспівати в Легедзиному, та вперше заграє повним складом з підсиленням та електроінструментами! Крім вже відомих героїчних пісень: Махновська (див.відео), Чучупака (див.відео), Гайдамацька правдонька (див.відео), Куля (слухай у mp3):
Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.
Повстанець (слухай у mp3):
Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.
музики заграють кілька прем`єр з нового альбому «Гайдамацькі пісні», що готується до появи на Покрову, та приправлять свій виступ весільними та жниварськими танцювальними композиціями.
Сакральності події додає і сама легендарна місцина проведення Толоки…
Легедзине - село, центр сільської ради, розташоване за 18 км на північний захід від районного центру і 20 км від залізничної станції Тальне. Через село проходить автошлях Черкаси – Умань. Площа населеного пункту – 3106 га. Населення – 1016 осіб, кількість дворів – 528.
За переказами, назва с. Легедзино походить від прізвища козака Легейди, який першим оселився на цих землях та заснував хутір. Час заснування села слід відносити до першої половини XVIII ст., а у 1763 р. збудовано дерев’яну церкву. Перша писемна згадка про село датується 1768 p., коли в цих краях вирувала Коліївщина. Вже на 1795 р. (час приєднання Правобережної України до Російської імперії) у Легедзиному мешкало 452 жителі.
Проте ця місцевість і раніше періодично заселялася. У бік села Свинарка тягнеться низка курганів скіфів, які жили на цих землях, доки сюди не прийшли готи.
На одному з поховань встановлений пам’ятник бійцям Окремої Коломийської прикордонної комендатури та загиблим у Другій світовій війні собакам. Стародавні готські некрополі кінця III — початку IV ст. нашої ери, розкопані дослідниками на людських городах належить до черняхівської культури. Як правило, ці поховання розташовані на невеликій глибині — від півметра до півтора метра, тому часто науковці натрапляють на вже розграбовані могили, але в даному випадку їм пощастило знайти добре збережені поховання. Більшість із некрополів — горщики із кремованими рештками людей. Черняхи відправляли померлих на той світ, споряджаючи їх усім необхідним, тому сьогодні у поховальних урнах науковці знаходять недогорілі або розплавлені залишки гребінців, прикрас (здебільшого зі скла), бронзових застібок на плащі — «фібул». За два роки розкопок у Легедзиному археологи розкопали 25 поховань, причому по похоронному інвентарю видно ознаки змішання готської і сармататської культур.
У межах села виявлено також сліди трипільських поселень мідно-кам’яної доби.
Територія цього краю входила до складу Київської Русі. Підтвердженням цього є знайдена біля с.Легедзино залізна булава, яка зберінається у експозиціях Уманського краєзнавчого музею. Легедзино за адміністративним поділом у 16 ст. входило до Брацлавського повіту, у 19 ст. – до Уманського, а у 20 ст. це – Тальнівський район.
Багата земля Уманщини завжди була ласим шматком для завойовників, тому тут часто спалахували вогнища визвольного руху, місцевий люд активно підтримував Гайдамаччину і Коліївщину.
Безперечно, люди не могли миритися із свавіллям та безчинством більшовицьких неоколонізаторів. Під час національно-визвольних подій 10 листопада 1920 р. Легедзино стало центром великого селянського антибільшовицького повстання, яке очолив полковник військ Директорії, військовий комісар Уманської округи Української Народної Республіки – Петро Дерещук. Під його орудою було 4000 повстанців.
