У День Покрови й українського козацтва неподалік від тисячолітнього дуба у Холодному Яру на Чигиринщині урочисто відкрито скульптуру «Холодноярської Покрови Пресвятої Богородиці» роботи скульпторів Миколи Теліженка та Юрія Олійника. Вони допомогли «проступити» різьбленому святому ликові просто зі стовбура могутнього дуба: неповторне творіння майстрів органічно вплелося між словами з молитви і словами козацького вітання «Слава Україні! Героям слава!» А внизу – козацька шабля й тризуб…
Незвичне зображення стало органічним продовженням забудови площадки біля церкви, яка тут зводиться – козацької церкви, присвяченої останньому кошовому отаманові Запорозької Січі Петрові Калнишевському (після канонізації – Петрові Багатостраждальному). Тут все витримане в козацькому стилі: від самої будівлі церкви, яка буде схожою на ту, що колись стояла на Січі – й до перших ікон самого Петра Багатостраждального (Калнишевського). На одній він зображений з хрестом в одній руці і з шаблею в іншій, на другій (на стіні храму) – у темниці Соловецького монастиря, де після довгих років неволі добровільно зголосився залишитися ченцем. Освячуючи ікони та скульптуру, настоятель чигиринського Храму Святих Первоверховних Апостолів Петра і Павла, протоієрей Василь Циріль зазначив: справа ця – угодна Господові й на благо православного люду. Народний художник Микола Теліженко, який був головним у тандемі, який творив скульптуру Покрови, зазначив, що з’явилася вона завдяки ктиторові (або як нині прийнято говорити – меценатові) Олегові Островському, отаманові «Вільного козацтва Холодного Яру». До речі, згідно задумки Теліженка, скульптура – тільки перший елемент композиції, яка буде на майдані біля церкви – там в козацьке коло мають стати висічені з каменю славні ватажки Холодного Яру – від гайдамацьких часів і до Холодноярської республіки. А отаман Островський у вітальній промові до присутніх на урочистостях зазначив, що сповнений рішучості й надалі робити все для відродження історичної пам’яті краю, де в усі часи незнищенним залишався вільний дух козацтва й гайдамаччини…
Після освячення «Холодноярської Покрови Пресвятої Богородиці» відбулася урочиста посвята в Берегині “Вільного Козацтва Холодного Яру” господині ресторанно-готельного комплексу “Дикий хутір” пані Островської Лесі Петрівни, а потім в козаки “Вільного Козацтва Холодного Яру” свідомих українців, які своїми діями довели, що мають право називатися “ Козаками”. Закінчилася посвята прийняттям в “ джури” – вихованців козаків – маленьких хлопчиків.
Окремою родзинкою стали виступ козака Вільного Козацтва Холодного Яру, заслуженого артиста України, кобзаря Тараса Силенка та презентація книги «Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею», яку провів її автор – засновник і Президент історичного клубу «Холодний Яр» Роман Коваль. Це вже далеко не перша книга митця, яка повертає із небуття славні імена українських отаманів.
Цієї днини у Холодному Яру життя вирувало до пізнього вечора: пройшла реконструкція бою між холодноярськими повстанцями і зайдами-будьонівцями, лунали пісні святкового концерту з нагоди Дня Покрови й українського козацтва. А після святкового обіду в ресторанно-готельному комплексі «Дикий хутір» гості спостерігали за грою вогню в екзотичному «Фаєр-шоу».
Здавалося, на галявині неподалік від тисячолітнього Дуба Залізняка танцював вогонь самого Холодного Яру – той, який в усі часи не дає згаснути в українських душах прагненню до волі…
Петро ДОБРО