Кам'янець-Подільський. Тут генерал Федір Колодій і його солдати прославили українську зброю. Проте тут генералові і судилося зустріти свій останній день
8 лютого 1872 року народився Федір Колодій — український військовий діяч, генерал-хорунжий армії УНР.
Походив із дворян Чернігівської губернії. 1889 року закінчив 4-й Московський кадетський корпус, 1892 року — Михайлівське артилерійське училище, вийшов підпоручиком до 1-ї кінно-артилерійської батареї. 1899 року закінчив два курси Миколаївської академії Генерального штабу за другим розрядом.Брав участь в російсько-японській війні 1904-1905 рр., обороні Порт-Артура, в роки Першої світової війни, воював на Румунському фронті, полковник російської армії, командувач 2-го кінно-гірського гарматного дивізіону, інспектор артилерії 8-го корпусу.
З весни 1918 року — на українській військовій службі. Наприкінці 1918 року — командир 2-го Подільського корпусу Армії УНР, за Гетьманату командував 3-м Одеським армійським корпусом. На початку 1919 року — командувач Східного фронту Армії УНР. За наказом Симона Петлюри утворив оборонний рубіж на лінії Дунаївці-Скала. У другій половині 1919 року очолив оборону Кам’янця-Подільського. Мобілізувавши усі сили, зупинив Червону Армію, що дало змогу УГА перейти Збруч і об’єднатися з Дієвою армією УНР. Входив до складу Військової Ради УНР, з березня 1920 – референт уряду УНР з військових справ. Помер від тифу. Похований у Кам’янці-Подільському.
Підготував Ігор АРТЕМЕНКО
