Він загинув у с.Білогорща Львівської області у бою з підрозділами Внутрішніх військ та УМДБ. На нього полювали близько тисячі солдатів МДБ. Шухевича хотіли взяти живим, щоб потім публічно судити і привселюдно стратити. Але 43-річний генерал-хорунжий не збирався здаватися: відстрілюючись, він убив майора МДБ. Тяжко поранений автоматною чергою, Роман Шухевич вистрелив собі у скроню.
“Батько лежав на соломі у вишитій сорочці, на правій стороні обличчя було видно слід кулі, а під грудьми було три рани, на голові, поруч із кульовим отвором, – обпалене волосся. “Значить, застрелився”, – подумав я”, – згадував син головнокомандувача Юрій Шухевич, на той час уже радянський в’язень, якого привели для впізнання тіла.
За провал операції з захоплення Шухевича чимало офіцерів і вищих чинів МДБ отримали стягнення і навіть позбулися посад. Нагороду отримав лише автоматник, якому приписали смерть командувача УПА. Сержант отримав тисячу карбованців.
Існувала легенда, що тіло Шухевича забальзамували й відправили в Москву, показали Сталіну. Той наказав тіло спалити, а попіл розсіяти над Збручем.
Уся родина Романа Шухевича була репресована: у 1945 році НКВС заарештував дружину, матір, батька, сестру, сина Юрія і доньку Марію. Всіх згодом заслали за Урал, а сина і доньку передали до спеціального будинку на Донбасі “на перековку”. Юрій Шухевич просидів у радянських таборах 41 рік і вийшов на волю лише у 1989 році.
