В Україні війна триває вже понад чотири роки, і, мабуть, набагато довше відлунюватиме в творчості майбутніх поколінь. Загалом тема війни все частіше стає провідною в романах нашого часу, що свідчить про те, як швидко вона змогла не лише опанувати великий жанр, але й стати звичною в літературі . І буде шкода, якщо в цьому контексті ми не розчуємо ліричного відлуння, забувши про кохання, яке в книжках цього огляду тісно сплітається з воєнною темою.
СЕРГІЙ ДЗЮБА, АРТЕМІЙ КІРСАНОВ. ПОЗИВНИЙ “БАНДЕРАС”—Х.: Фабула, 2018
За цим воєнним детективом вже знято кінодраму, міжнародна прем’єра якої відбувалася в Торонто, а в Україні показ відбувся у жовтні. За сюжетом, збудованим на реальних подіях, головні герої розслідують знищення маршрутки з пасажирами у вересні 2014 року на Донеччині, яке відбулося за наводкою диверсанта-шпигуна. В результаті розслідування з’ясовується, що інформував ворога військовослужбовець української армії. Зокрема в записці, що потрапила до героя роману, говорилося, що інформатор перебуває на одному з блокпостів і на одному теракті не зупиниться. Слід додати, що роман продовжує тему АТО саме на правдивих фактах, і не лише на передовій, але й серед військових, де трапляються не лише геройства, але й побутові конфлікти.
“— Ідіть до дупи з вашим перемир’ям! Костяна вбили, а всім по барабану! — прокричав Колян, коли його спустили до зиндана, і зробив відчайдушну спробу видертися нагору. У мить, коли йому це майже вдалося, рука зірвалася, і Колян скотився до ями. — Відпочинь, аватаре! — владно наказав підлеглому Купол. — От сепари попруть, а де захисники? В ямі! — зі злістю озвався десантник, не бажаючи визнавати свою провину”.
ХРИСТИНА ЛУКАЩУК. МИХАЙЛО СОРОКА. — Брустурів: Дискурсус, 2018
В оформленій авторкою книжки історії описані часи, коли для її юного героя та його Батьківщини настали важкі часи — “частина України входила у нову імперію назвою СРСР, а частина належала Польщі”. Тож, щоб протистояти спольщенню Галичини, постала Українська військова організація (УВО), до якої входили зокрема Степан Шухевич, Євген Коновалець, Юрій Тютюнник, а також герой книжки. Паралельно описується історія його кохання до майбутньої дружини, також членкині ОУН, засудженої у справі замаху на польського міністра.
Далі були радянські табори, де Катерина стала символом незламності, а Михайло — заснував у Владивостоці підпільну “ОУН-Північ”, брав участь у повстанні каторжан 1954-го року, придушене танками, і загалом провів півжиття у тюрмах і концтаборах. Обоє зустрілися ще один-єдиний раз у Львові — у спільній могилі, як нагадує авторка, на Личаківському цвинтарі. Війна з окупантами у них була одна на двох, і це, крім кохання, так само єднало їхні життя — аж до самої смерті.
Більше читайте тут: https://tsn.ua/blogi/themes/culture/viyna-i-kohannya-5-knizhok-yaki-ne-zalishat-vas-bayduzhimi-1246854.html
