Підпільники ОУН - Василь Николин («Мороз») та Володимир Скоренький («Богун»). Після загибелі "Богуна" (на фото - справа) в бою, розпочалися арешти його друзів у Лисянському районі сучасної Черкащини
1952 рік був зовсім недавно…
Щоб усвідомити це, достатньо згадати, що це – рік народження багатьох відомих людей, які досі «в тренді». 1952 року своє перше «агу» сказав майбутній український політик-патріот Ваня Заєць і потренував голос майбутній співак Коля Гнатюк, цього ж року вперше «агукнув» малий Вовка Путін у Ленінграді (Петербурзі) і йому піддакнув одноліток Петька Симоненко у місті Сталіно (Донецьку)… 1952 року у Лондоні проголосили новою королевою Єлизавету Другу, яка править і по сьогоднішній день, а в Києві науковці розробили першу електронно-обчислювальну машину, програми для якої прописала Катерина Ющенко родом з Чигирина на Черкащині.
У цей же час в самому центрі України, на межі сучасних Київської області і Черкаської (до створення якої залишалося 2 роки) тривали… бої і арешти підпільників Організації Українських Націоналістів (ОУН).
Спекотні літні дні 1952-го зустріла в камері МГБ жителька села Городецьке Уманського району Явдоха Свинар – зв’язкова ОУН, у якої під час обшуку виявили речі арештованих і засуджених до страти бойовиків «Черника» і «Змагуна», а у сараї – прикопаний бідон з-під молока, повний підпільної української літератури та ще «страшнішу» річ – радіоприймач «Родіна», через який підпільниця слухала новини Вільного Заходу. Заодно у тому ж уманському Городецькому «гебісти» арештували цілу родину Яценків: Мефодія, Соломію, Марію та Івана. Їх звинувачували у допомозі бойовикам ОУН (переховуванні повстанців та їхніх речей) та у зберіганні антибільшовицької літератури. Окрім того, слідчі з’ясували, що Іван Яценко у квітні 1952 року побував і у Києві, де за завданням підпілля поширював листівки ОУН. У ті ж дні у лісі біля Гострої Могили Ставищанського району на межі з Черкащиною теж відкопали бідон з націоналістичною літературою, а в сусідньому селі провели низку арештів утримувачів конспіративних квартир ОУНівців. Найгучнішим став арешт учасника Другої світової Івана Бондара – нагороджений багатьма бойовими відзнаками СРСР, серед яких була і медаль «За відвагу», ветеран не побоявся сказати, що Сталін нічим не кращий за Гітлера, проти якого він воював, а Москва – тюрма для народів не згірш від нацистського Рейху…
Історик Юрій Щур, вивчивши архіви СБУ, стверджує: 1951-52 роки видалися нелегкими для чекістів багатьох районів сучасних Київщини і Черкащини. У бою, знищивши двох офіцерів МГБ, загинули повстанці Василь Николин (псевдо «Мороз») та Володимир Скоренький («Богун»). Під час слідства встановлено, що вони за допомогою місцевих жителів поширювали листівки у Лисянському районі сучасної Черкащини та в чотирьох районах сусідньої Київщини. В іншому бою полягли ще троє бойовиків – «гебісти» були вражені тим, як вони тримали оборону проти цілого підрозділу – при цьому мали на озброєнні дві німецькі гвинтівки і один радянський автомат, два «нагани» і один пістолет, одну гранату і… націоналістичну літературу. Завдяки хитрості агентурно-бойової групи МГБ вдалося захопити живими повстанців з позивними «Кобзар» і «Богдан» – на двох вони мали три пістолети, дві гранати, автомат ППШ, літературу й компас.
Влітку 1952 року низка арештів за допомогу ОУН прокотилася у Христинівському, Уманському і Ладиженському (був тоді й такий) районах. Особлива увага – «неблагонадійній» інтелігенції, зокрема, вчителям. Серед заарештованих – Коваленко, Сокирський, Ліщина, Гаркавенко – всього 17 осіб.
Коли їх допитували слідчі МГБ, десь далеко в місті на Неві вчився робити перші звуки майбутній працівник КГБ і президент сусідньої нам держави, а нинішня королева Британії отримувала корону. Це було відносно недавно – 65 років тому…
Ярослав ЗВЕНИГОРА
