Андрій Міхейченко
Коли мова йде про висвітлення інформації з зони бойових дій, то прес-службу 93-ї ОМБр ставлять у приклад. Андрія Міхейченка, прес-офіцера 93-ї ОМБр, журналісти Depo.Війна застали під час відпустки, але він все одно знайшов час на інтерв’ю, витяг з якого ми друкуємо.
- Що Ви думаєте про інформаційну політику держави і про доцільність існування Міністерства інформаційної політики?
- Стосовно інформаційної політики держави – треба в даному напрямку працювати й працювати. Особливо в плані протидії комунікаційно-контентній агресії Кремля. Враховуючи динаміку та надлишок інформаційних потоків.
Доцільність існування Міністерства інформаційної політики у його сучасному вигляді самим Міністерством, нажаль, не доведена. Там жаліються на брак коштів, проте не проглядаються ані стратегія дій, ані контентне наповнення.
Не вирішене питання трансляції українських ЗМІ не те що на тимчасово окуповані території, а навіть на прифронтові райони. І це проблема, адже якщо наші бійці мають стійкий імунітет проти ворожої пропаганди, бо щодня мають справу безпосередньо з терористами, то для цивільного населення це проблема. Волонтери ведуть поодиноку роботу з населенням окупованих районів шляхом розкидання листівок безпілотниками чи агітснарядами, але цього замало.
Також не придушено сигнали ЗМІ терористів, навіть елементарним шляхом руйнування веж трансляції.
- Чи потрібно Україні, на Вашу думку, якісна пропаганда і чи варто працювати саме над власною пропагандою, стосовно війни тощо, як це робить та сама Росія?
- Ми фізично не можемо робити пропаганду як масштабу путінської, так і рівня. Пропаганда була завжди візитівкою Росії ще з царських часів, а потім радянських. Зараз вона дуже технологічна. На неї витрачаються мільярди доларів, причому й за кордоном також.
Ми – не тоталітарна країна, у нас існують незалежні ЗМІ. Хоча, на мою думку, в умовах агресії слід обмежувати чи забороняти діяльність відверто пропутінських чи протерористичних сил, які, користуючись демократичністю законодавства, ще працюють в Україні.
- На Вашу думку, наші люди готові до пропаганди (як читачі, так і прес-офіцери, журналісти тощо)?
- Частина населення України, особливо старшого покоління, готова сприймати та сприймає пропаганду. Але цих людей залишається все менше, в умовах мереж, інформаційних потоків пряма пропаганда вже не ефективна. Тому єдиною зброєю може бути й повинна бути Правда, підкріплена фактами, доказами. Як показує практика, така Правда нівелює дії путінських пропагандистів, змушуючи їх спростовувати самі себе, плутатися у власних заяв. І в результаті правота залишається за нами, нам вірять.
