"Шкільний співанник" в експозиції Заповідника в Корсуні
До 20 квітня 2017 року в рамках культурно-освітнього проекту «Українській революції 1917 – 1921 років – 100 років» в історичному музеї Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника експонується тимчасова стаціонарна виставка друкованих видань із фондів та наукової бібліотеки Заповідника «З історії Української революції 1917 – 1921 років». На виставці представлено близько 40 книг, виданих у 1918 – 2016 роках.
Переважна більшість книг, поданих на виставку, видані за часів незалежності України. Серед них – монографії та збірники статей, в яких на основі архівних джерел неупереджено висвітлюється перебіг політичних подій, повстанський рух, характеризуються соціально-економічні процеси. В окремих виданнях розповідається про події 1917 – 1921 років на Черкащині, зокрема про Звенигородсько-Таращанське повстання та Холодноярську республіку. Серед цих видань, можна побачити книги уродженця Корсунщини Кирила Стеценка «Шкільний співанник» (датовану 1918 роком) та «Колядки й щедрівки» (орієнтовно 1920 року). До речі, «Співанник» – дарунок музею від сина автора книги, композитора Вадима Стеценка.
Мета виставки – привернути увагу відвідувачів до історії Української революції 1917 – 1921 років і спонукати пересічних громадян до вивчення цього важливого періоду в історії України.
Довідка
Кирило Стеценко
Кирило Григорович Стеценко (1882-1922) – композитор, хоровий диригент і громадський діяч, протоієрей УАПЦ, засновник Республіканської капели УНР. Народився в с.Квітки (нині Корсунь-Шевченківського району Черкащини), в багатодітній родині іконописця Григорія Стеценка.
Українську революцію 1917 року зустрічав вже як абсолютно сформована творча особистість і патріот України – викладав музику, подорожував з мандрівною капелою Миколи Лисенка, а окрім літургій, хорів, романсів, обробок колядок і щедрівок написав кантати «Єднаймося» і «Шевченкові» і встиг побувати під поліцейським арештом за участь у підпільному товаристві…
В часи Української Народної Республіки Кирило Стеценко починав з роботи у музичному відділі Міністерства освіти УНР, займався розробкою нових освітніх проектів і створенням хорових колективів. Завдяки його зусиллям постала Республіканська капела УНР.
Особисто диригував хором під час урочистих заходів з проголошення Акту Злуки між УНР та ЗУНР у січні 1919 року на Софіївському майдані Києва – хор виконав «Молитву за Україну», «Вічного революціонера» та інші твори під овації багатотисячної юрби киян і вояків Армії УНР.
Взагалі у його доробку було багато творів патріотично-революційного характеру: хори «Заповіт» на слова Т. Шевченка, «Сон» на вірші П. Грабовського та інші.
З червня 1919-го Стеценко – урядовий головно уповноважений по організації музичних колективів по всій Україні. Водночас продовжує писати музику – кантату «У неділеньку святую», музику до шевченківської поеми «Гайдамаки», хори та романси.
Подорожує Україною з Другою мандрівною капелою, а після повернення стає священиком у селі Веприк під Фастовом на Київщині. У жовтні 1921 року бере участь у Першому Всеукраїнському Церковному Соборі, який підтвердив автокефалію УАПЦ. Водночас організовує сільський хор та виступає з ним по селах Київщини. Остання значна робота композитора – над оперою «Іфіґенія в Тавриді» за однойменною драмою Лесі Українки.
Кирило Стеценко помер у квітні 1922 року після того, як заразився тифом, причащаючи хворого селянина…
Характерна деталь: з досить багатого матеріалами особового фонду Кирила Стеценка в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України у 1977 році на вимогу радянських спецслужб було вилучено і передано на таємне зберігання «Шкільний співанник», виданий 1918 року та доповідь Стеценка «Українська пісня в народній школі» від 1917 року. Тільки 1990 року їх повернули до загального фонду.
Нині унікальний «Шкільний співанник» експонується у рідному для композитора Корсуні – до 100-річчя Української революції, учасником якої він був…
Підготувала Світлана КРАВЕЦЬ
