На фронті рекордне число обстрілів за останніх півроку. Неподалік Маріуполя ворог зосередив велику кількість бронетехніки. Бойовики збільшують провокації напередодні засідання робочої групи в “нормандському форматі” на рівні міністрів закордонних справ, кажуть у штабі АТО. Про це йдеться в сюжеті програми ТСН.Тиждень.
Причому по всій лінії зіткнення ворог застосовує не лише заборонену зброю. Диверсійно-розвідувальні групи щодня промацують українську оборону. До того ж – мобільні мінометні групи, на зразок тих, що діяли у Чечні й гатили на Донбасі влітку торік і позаторік. Обстрілюють ночами, кажуть у штабі, не лише укріплення українських військ, а й власні позиції терористів, щоб і далі звинувачувати Україну в недотриманні Мінських домовленостей: Талаківка, Водяне, Гнутове, Мар’їнка та Красногорівка.
Протягом тижня ворог нахабно і масово обстрілював увесь південь лінії зіткнення. Українські війська приведені до найвищого рівня готовності.
Ворог дивиться у бік Маріуполя і назбирав кілька десятків танків та бронемашин. Приховати усе це від розвідки неможливо. Тому бойовики не просто проводять навчання біля фронту, але й активно поширюють відео, хизуючись поставками кремлівського “військторгу”. Знімають і з землі, і з повітря. Куди цілять їхні танки, не зрозуміло. Очевидно, головне завдання – показати, як багато у них наступальної бронетехніки, систем залпового вогню “Град”, потужної артилерії. Сепаратисти вихваляються також дорогими та новітніми системами нічного бачення, які вони знову, певно, “накупили” у щедрому російському магазині військових товарів.
Це не більш, як спроба залякати, заспокоюють в українському штабі. Поблизу Маріуполя оборона потужна, ешелонована. Бійці досвічені. Ворог знає, що звідси українські підрозділи не відступлять. Артилерія відведена, але вона може швидко повернутися на свої позиції. І все-таки, головне питання – чи піде ворог у наступ.
Один з командирів морських піхотинців з позивним “Мамай” вважає, що ні, не піде. Час для наступу аж ніяк не підходить. Головна союзниця українського війська на Сході країни – земля, густий донецький чорнозем. Нині на бездоріжжі буксують навіть потужні вантажівки – морські піхотинці змушені БТРом підвозити дрова до своїх бліндажів, уся інша техніка грузне у багнюці. Інша союзниця – відлига. Допоки усе це місиво не замерзне – ворог у наступ піти не відважиться. Навіть кілька бійців на цьому нульовому блокпості зможуть зупинити ворожі танки, якщо вони посунуть по асфальту. У противника не надто вдалий момент для наступу, але є достатньо часу для укріплення своїх позицій на окупованій території.
Поки у столиці політичні еліти сперечаються, як змінити Конституцію під Донбас, які права треба дати цьому регіону, щоб він повернувся в Україну, так з того боку, в так званій “ДНР” роблять усе можливе, щоб окуповану територію від України повністю відірвати. Нещодавно з того боку запрацювали прикордонна та митна служби. Якщо Росія, як кажуть, “злила” Донбас і готова повернути вщент зруйнований регіон Україні, то навіщо створювати прикордонну службу за свої ж гроші?
А люди, які виїжджають з окупованої території, вже давно для себе розділили ці землі на дві частини – на Україну і не Україну. Люди неохоче розповідають про життя за лінією розмежування. Визнають – там мало грошей і дуже високі ціни. Вони там дуже бояться – чи то своїх шахтарів та трактористів, які накупили собі танків, чи “руского міра”, який прийшов на їхню землю…
Олександр ЗАГОРОДНИЙ, http://tsn.ua/
