Історія «пін-ап», як напрямку в мистецтві, досліджена мало. Загальноприйнятим вважається твердження про те, що першими дівчат-красунь почали малювати американські художники під час Другої світової війни. Інші дослідники заперечують – кажуть, що першим був британець Чарльз Гібсон і його малюнки були модними ще під час Першої світової… Достеменно відомо одне: під час Другої світової війни солдати американської й британської армій та ворожого їм німецького війська мали однакову розвагу: вирізали з газет і журналів зображення красивих дівчат і чіпляли їх там, де вони могли око милувать. Іноді просто в кабінах літаків, вантажівок і танків, а найчастіше – пришпилювали на стіні в казармі. Допоки підприємливі 
американці першими підмітили, що це має попит – і у їхній армії з’явилися дійсно перші професійно виконані плакати-постери у стилі «пін-ап» (від англійського «пришпилювати»). Дівчат малювали як у мирній обстановці так і на фоні військової техніки та зброї. Ці малюнки були справжніми витворами мистецтва, бо мали втілювати взірець найкрасивіших жінок. Тож художники, які працювали у стилі «пін-ап» та їхні моделі миттю ставали знаменитими серед військових.
У ХХІ столітті пін-ап вже не має чіткої прив’язки до війни: художниця Ху Мінг відома завдяки малюнкам дівчат китайської армії, яка давно вже не воює, а у Великобританії цей вид мистецтва популярний взагалі «без прив’язки» до армії…
Проте у сучасній Україні у класичній для пін-апу обстановці війни працює 35-річний київський художник Святослав Пащук. Вже вийшли серійним друком і активно розповсюджуються у військах в зоні АТО перші п’ять типів плакатів, присвячені армійському спецназу, артилерії, авіації, батальйону «Донбас» та Нацгвардії.
Українським солдатам плакати приємно милують око, а ворогам України – сиплють сіль на рани, бо на кожному насмішкувате попередження: «СЕПАРАТИЗМ ШКІДЛИВИЙ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ’Я». На одному зображенні дівчина в краповому береті і з автоматом у руках обіцяє від імені Нацгвардії «лагідну українізацію». На іншому фатальна снайпер з гвинтівкою гарантує «фатальне побачення». На третьому постері – артилеристка біля гармати з написом на захисному щитку «ПТН ПНХ» попереджає ворогів, що може виконати для них «останню колискову». На четвертому чарівна боєць в кевларовому шоломі на голові готує «гостинці злочинцям» – мінометні заряди.
Ще на одному постері – красуня в синій уніформі і з тризубом на нашийній косинці сидить на авіабомбі під красномовним написом «Палке піке». Власне, саме на цьому постері зображена реальна, а не вигадана, як на інших постерах дівчина, Анастасія Ситник. «Козацькому краю» вдалося поспілкуватися з нею. Анастасії – 25 років, вона киянка, займається мистецтвом та благодійністю. Якщо конкретіше – художник, дизайнер, директор галереї Mainstream Girls Gallery, координатор соціальних проектів Міжнародного Благодійного Фонду «Набат» (займається онкохворими дітьми та дітьми-сиротами). Зараз від благодійного фонду веде ще й проект “United for Ukraine” – буде відвозити дітей-біженців зі Сходу в Італію на оздоровлення. Також активний волонтер «Офісної сотні допомоги Українській армії». Була учасницею Євромайдану. Ще в грудні 2013-го її мистецька галерея стала відомою, бо однією з перших відкрила двері приміщення для замерзаючих протестувальників. Митці зробили в галереї «костел» і по 50-70 людей щодня знаходили тут їжу та перепочинок. Арт-менеджер очолюваної Анастасією Ситник галереї пізніше взагалі подалася до рядів 39-ї жіночої сотні Майдану…
Як «боєць» Офісної сотні, Анастасія малює прінти на патріотичну тематику, які випускаються партіями. Кошти, отримані від їх продажу, йдуть на закупівлю термобілизни та кровоспинних медпрепаратів для військових у зоні АТО.
Так само використовуються і гроші, які надходять від продажу пін-ап плакатів, – розповідає «Козацькому краю» художник Святослав Пащук. До речі, малювання для нього – швидше хобі, хоча й має у своєму творчому доробку чимало робіт, зокрема на патріотичну тематику, а ще – співпрацював з кількома українськими, польськими та латвійськими видавництвами. Основне ж заняття митця – режисура. Серед найвідоміших робіт Пащука на цьому поприщі – чотири сезони теле-шоу «Народна зірка» та телесеріал про роботу української міліції «Картина мелом».
Святослав переконаний у тому, що кожен українець, якщо він і не взяв у руки зброю та не воює сам, зобов’язаний допомагати армії. Спочатку у зону АТО їдуть плакати, намальовані Святославом, а слідом за ними – речі для бійців, куплені за гроші від продажу тих постерів. Чому так робить – пояснює просто: колись його дідусь, Михаїл Шеретько потрапив до радянського концтабору після того, як його спіймали на Львівщині, коли ніс до лісу продукти повстанцям УПА. Дідові гени не дають сприймати байдуже вторгнення ворога на українську землю…
Нині на стадії завершення у художника постер, присвячений батальйону «Айдар» – дівчина у хвацько зсунутому на бік кашкеті із символом батальйону – совою і з крупнокалібенрним кулеметом «Утьос». Наступним буде постер, присвячений полку «Азов», Яким буде зображення – покищо секрет, проте в «Азові» про це дізнаються першими…
Арсен ЗВЕНИГОРА
