В Інтернеті надзвичайної популярності набуло фото заплаканої дівчини і бійця батальйону “Азов” з шевроном “Чорного корпусу” на рукаві, зроблене наприкінці червня 2014 року на Софіївській площі Києва, перед відправкою бійців у зону АТО.
Тоді, влітку, назва “Чорний корпус” викликала у мене якісь розмиті асоціації – з якимись подіями історичного минулого. Погуглив – і знайшов, що “Чорним корпусом” називався один з пруських підрозділів антинаполеонівської коаліції, який, зокрема, відзначився у битві під Ватерлоо.
І… чуб здійнявся дибки, коли побачив картину британського художника Джона Еверетта Мілле – малюнок 200-літньої давнини, на якому воїн “Чорного корпусу” так само прощається з коханою! Причому її обличчя надзвичайно схоже на лице дівчини бійця «Азову»! У якості моделі для картини два століття тому позувала донька знаменитого англійського письменника Чарльза Діккенса – Кейт…
Є ще одна цікаве співпадіння. Величезну окупаційну армію невеличкого на зріст Наполеона Бонапарта добровольці брауншвейгського Чорного корпусу успішно громили на своїй землі під чорними прапорами з написом «Перемога або смерть!» Нині так само на своїй землі український Чорний корпус добровольчого полку «Азов» успішно протистоять величезній кількості найманців іншого невеличкого на зріст «Бонапарта», який мріє про новітню імперію і тиранить усю Європу… І серед знамен, під якими сучасний Чорний корпус іде у бій, є чорний холодноярський прапор з написом «Воля України або смерть!»
Є враження того, що в донецьких степах Приазов’я нині включилася машина часу. Чим скінчилася війна для імперії-агресора 200 років тому – знає кожен з нас. Коли на своїй землі Добро протистоїть агресії чужинського Зла, історія часто повторюється у найменших деталях…
Олександр БРАВАДА