Серпень 2014-го. Десантники 25-ї окремої бригади на відбитій у ворога Савур-могилі
Ареною запеклих боїв між українською армією та бандитами «ДНР» і російськими агресорами влітку 2014 року стала Савур-могила на стику Донеччини, Луганщини і Ростовської області Росії, яка просить, щоб її називали «братньою».Таким чином курган, про якого в народі складено безліч легенд, додав ще одну сторінку до своєї дивовижної, оповитої містикою історії…
Оповідають, що колись тут стояла козацька дерев’яна вежа, сторожа якої мала підпалити цю споруду, як тільки помітить наближення ворога. Кажуть, козак Савур проспав був ординців, а коли прокинувся – вони вже відрізали його від вежі. Тоді відважний лицар плеснув на себе смолу і підпалив її – перетворившись на живий смолоскип, таки попередив друзів-козаків про небезпеку…
У народній пісні, де є слова: «Ой, Морозе-Морозенку, ти славний козаче – за тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче…» кобзарі співали про те, що на маківці цієї гори начебто похований знаменитий козацький ватажок Нестор Морозенко. В часи Богдана Хмельницького він був старшиною над козаками підрозділів, сформованих на території сучасної Черкащини: спочатку полковником Корсунського полку, а потім – полковим обозним Кропивнянського полку (Золотоніщина), прославився у переможній битві козаків і кримських татар проти польської шляхти і німецьких найманців під Пилявцями, проте у серпні 1649 року, командуючи атакою козацької кінноти, поліг у битві під Збаражем. Очевидці кажуть: незадовго до загибелі славного Морозенка у древко прапора польських піхотинців влучила блискавка з грозових небес…
Містикою оповита історія Савур-могили і донині. Поки місцеві із задоволенням переказують оповідки про начебто захований на кургані розбійницький скарб, історики констатують факти. 1864 року археологи виявили загадкову підземну камеру, збудовану з каменю. У 1960-х роках розкопки хотіли продовжити, проте термінове, в класичному стилі радянської показухи, будівництво пам’ятника на честь Червоної армії не тільки зупинило розкопки, а й частково зруйнувало те, що було збудовано ще за дві тисячі років до нашої ери племенами зрубної культури. Так і залишилося загадкою, була підземна «кам’яниця» тільки окремою погребальною камерою, чи часткою більш складної підземної споруди…
У 1943 році Савур-могила стала тією висотою, за яку було покладено безліч життів. На висоті, яка домінувала над місцевістю, був спостережний пункт німців – так звана «група Холлідт» 6-ї армії Вермахту. Під час боїв за курган гітлерівці задіяли найкращі підрозділи СС – «Дас Райх» і «Тотенкопф» (у перекладі – «Мертва голова»), якими командував особисто один з творців і керівників «Ваффен-СС», оберст-группенфюрер Пауль Хауссер. У взятті висоти величезну роль відіграли українці – зокрема, уродженець Харківщини, Герой Радянського Союзу Андрій Волошин, який на той час командував 295-м стрілецьким полком та командир дивізійної розвідки молодший лейтенант Шевченко, чиї бійці першими прорвалися на курган і встановили на його вершині прапор перемоги…
2008 року тодішній Президент України Віктор Ющенко, якого Москва звинувачувала у націоналізмі і «возрождєніі нєонацизма» на державному рівні провів відзначення 65-річчя від часу битви на Савур-могилі. Натомість у Росії, керованій тоді тимчасовим президентом Дмитром Мєдвєдєвим, у ті дні нарешті спромоглися заборонити продаж книги, виданої ще 2007 року в часи президентства Володимира Путіна. Називалася вона «Чорна гвардія Гітлера: Ваффен-СС в бою» – підготував її до друку московський публіцист Костянтин Залєсскій, а наповнення книги було в основному зі спогадів… оберст-группенфюрера Пауля Хауссера – того самого натхненника СС, який тисячами вбивав на Савур-могилі. Бо така вже вічна звичка Москви – «в собствєнном глазу брєвно нє замєчать»…
Олександр БРАВАДА
