Олександр Миколайович Середюк народився 21 жовтня 1950 року в місті Гайсині Вінницької області. Саме цей козацький край став одним із чинників формування його подальшої долі, яка була не завжди привітна і щедра на ласку.
Трудову діяльність розпочав у 1965 році. Дійсну військову службу проходив в частинах морської авіації на Балтійському і Тихоокеанських флотах. Після закінчення історичного факультету Львівського державного університету з 1977 року почав працювати старшим науковим співробітником Волинського краєзнавчого музею.
Олександр Середюк
З листопада 1978 року плідно розпочав роботу над створенням у Рокинівському будинку культури Музею історії сільського господарства Волині. Став ініціатором, розробником та автором тематико-експозиційних планів залів та оформлення стаціонарної експозиції музею (понад 500 м2). Колегія Міністерства культури України відзначила його роботу і у 1983 році присвоїла музею почесне найменування «Народний музей».
В Департаменті інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки одержав О. Середюк свідоцтво авторського права на наукову розробку стаціонарної експозиції музею та експозиції просто неба.
Тут кожен камінчик, кожен, здавалося б, незначний осколок сивої давнини відкриває таємничу завісу історії. Цей дивовижний музей він створив самотужки. Лише в оздобленні та художньому оформленні тематики йому допомагали фахівці: художники, столяри, скульптори, яких він сам шукав і підбирав для втілення своїх ідей по реалізації наміченого і затвердженого плану. Все інше — результат власних здібностей, пристрасті характеру, творчої непосидючості й таланту, старання і фанатичної закоханості у свою справу. Як казковий герой з чародійною паличкою, так і він своєю натхненною працею воскрешає національне минуле, що з такою безкорисною любов’ю зібрано ним у музеї.
Олександр Миколайович свою роботу спрямовує на те, щоб усе, що є в музеї, вивчалося, а не лише експонувалося, щоб розвинути у відвідувачів живе сприйняття архівного матеріалу.
Крім того, в музеї О. Середюк започаткував вивчення й відтворення родинного і суспільного життя українців, яке супроводжується проведенням різних обрядів. Так, уже кілька років підряд в експозиції просто неба, з ініціативи Олександра Миколайовича, односельчани й гості мають можливість взяти участь у таких святках, як «Андріївські вечорниці», в обряді «Охризування», трудовому частуванні «Щоб хліб родив», «Різдвяний вечір — свят вечір», «Колядки, щедрівки». «Колодію — маю на тебе надію», «Ярило — весняне рівнодення», «В ніч на Купала» та інших. За його сценаріями Волинськими та українськими телеканалами знято відео-стрічки, сюжети, які часто демонструють на телеекранах Волинського і республіканського телебачення.
На підставі найсучасніших досліджень написав тематико-експозиційний план та створив новий зал «Історія української державності» (37 м2), аналогів якому немає в Україні, де відвідувачі можуть уявно пройтися по етапах народження, розвитку та становлення державності нашої країни, якій понад 7500 років!
З 1989 року на території Рокинівського дендропарку О. М. Середюк започаткував створення експозиції просто неба – «Козацького зимівника», в якому розмістились пам’ятки древнього дерев’яного будівництва. Олександр Миколайович відшукав і перевіз вітряний млин, курну хату (1875 р.), дводільну поліську хату, кузню, збудував господарські забудови (клуні, оберіг, хлів-стодолу, льох, дровітню тощо). Придбавши коней, побудував вольєр для вигулу тварин, заклав фруктовий сад. У 2010 році відшукав ще одну унікальну споруду – хату 1804 року, що знаходилась в с. Острів’я Шацького району. І знову ж таки власними силами перевіз її. А у жовтні минулого року реставраційна бригада (О. Устимчук) встановила унікальну пам’ятку минулого в експозиції просто неба. Майже за власний кошт спорудив каплицю на унікальному місці позитивної енергії, де відвідувачі проводять не тільки християнські обряди, а й зцілюються духовно й фізично.
Згодом задумав обладнати на березі Рокинівського ставка Волинську Січ, де пануватимуть козацькі звичаї і права, навчатимуть юнаків козацьких бойових мистецтв. Так званий екомузей являє собою вдале поєднання музею просто неба — скансену і природного заповідника. Таким чином, збагачується і доповнюється розпочата в стаціонарних залах експозиція. Численні відвідувачі музею мають змогу ознайомитися не тільки з пам’ятками древнього житлового, господарського, монументального і посадибного дерев’яного будівництва, а й поринути у цікаву подорож заповідними стежками, де їх чекають несподівані прекрасні зустрічі з багатим світом природи. За власні кошти придбавши коней та іншу свійську худобу, О. М. Середюк відтворив справжній «козацький зимівник».
Особливістю музею є те, що він постійно діючий. Для кращого сприйняття дозволяється доторкнутися до експоната, потримати його в руках, спробувати в роботі, покататись на конях, оволодівши навичками верхової їзди, постріляти з козацького лука, отримати майстер-клас з холодної зброї, запекти на живому вогні дичину, скуштувати справжнього козацького кулешу та вареників, переспати на духмяному сіні, охолодитися в ставку чи на водоспаді швидкоплинної річки Сарни. Це захоплює відвідувачів, переносить їх в атмосферу попередньої епохи.
Побути тут на самоті хоча б кілька годин хоча б раз на рік потрібно кожному. Присісти на східцях вітряка й побачити, як він намотує, немов на величезне мотовило, не тільки дні й місяці, а тонке прядило твоїх власних думок, які снуються у таку саму нитку, як і думки багатьох тих, хто піднімався у його височінь з вічною думкою про хліб щоденний і виносив звідти не лише змелене борошно, а й приємне почуття виконаного обов’язку перед родиною.
Минулого року музей увійшов в першу десятку музеїв України з надання екскурсійних послуг.
Ще одним напрямком музею став феномен вітчизняної історії — українське козацтво. Олександр Миколайович Середюк вже декілька років займається вивченням і дослідженням історії козацтва. І чим більше він її вивчає, тим більше утверджується ідеєю, що потрібно створити на базі свого музею Козацький ліцей імені Д. Вишневецького. А поки що разом зі своїми козаками-побратимами заснував Молодіжну громадську організацію «Школа козацького гарту». Бойовий гопак вивчають тут за програмою психофізичної підготовки воїнів Запорозької Січі. А це — поглиблене вивчення історії України та козацтва, українська міфологія, козацька медицина, хоровий спів та хореографія, володіння прийомами рукопашного бою по системі Бойовий гопак, виховання лідера, набуття навичок верхової їзди тощо. Учні школи беруть участь в туристичних походах по місцях козацької слави, в змаганнях і семінарах з козацьких бойових мистецтв.
Ольга РОГОВА,
старший науковий співробітник Музею історії сільського господарства Волині-скансен
с. Рокині, Волинська область
