Програма і тактика білоруського варіанта ОУН (б) були повністю списані у бандерівців, вважає історик Роман Клявець.
Під час визвольної боротьби Головне командування УПА цілеспрямовано здійснювала етнонаціональних політичну діяльність. Цей вид політичної діяльності бандерівців був одним з найголовніших, вважає історик.
Ще до початку збройного конфлікту між Гітлером i Сталіним у серпні 1939 року в постановах Римського великого збору ОУН уперше з’являється ідея боротьби поневолених тоталітарним радянським режимом народів. Надалі ця концепція розвивалася як у постановах ОУH-УПА (б), так i в аналітично-теоретичних працях українських публiцистів i істориків протягом існування повстанської apмiї.
Тому українські націоналісти фракції Бандери в усі періоди збройної боротьби проти німців, совєтів i поляків виступали за тісне посилення співпраці між поневоленими народами, під якими малися на увазі передусiм Білорусь, кpaїни Прибалтики, Кавказу й Азії, а гасло УПА “Свободу народам, свободу людині!” стало невід’ємною складовою ідеології українського націоналізму.
Історик Уладiмір Гуленко стверджує, що в Дiвiнськiм районі Брестської області бандерівці домінували повністю: так чи інакше з УПА там були пов’язані близько 3 тисяч осіб.
Але цю цифру могли скласти білоруські й бульбівські – отамана Бульби-Боровця – відділи, які чекісти позначали як бандерівські. Наприклад, білоруські загони Гречки на Пiншчині та Єрмака на Кобриньшчині, ймовірно, не були в підпорядкуванні УПА (б) i діяли самостійно.
www.gazeta.ua, за матеріалом Історична правда
