Школярка зі Сходу Марія Дорофєєва написала чудового відкритого листа ветеранам УПА, якого цитує видання “День”:
Травень-місяць завжди був особливим. Місяць – коли зацвітають каштани, коли наша українська земля стає заквітчаною і найчарівнішою в світі. І, нарешті, травень завжди для нас – це місяць, коли закінчилася Друга світова війна.
Людство не знало жахливішої трагедії, як та війна. У кривавій бійні, яку розв’язали сталінський СРСР та гітлерівська Німеччина, в яку були втягнуті десятки країн з усього світу, гинули хлопчики та дівчата, батьки та друзі, гинули родинами, знищувалися, майже вщерть, цілі народи. Земля стогнала від мін і бомб, захлиналася людською кров’ю, здригалася від безглуздої жорстокості та нелюдських катувань. Саме така війна прийшла на нашу рідну українську землю в 1939 році.
На превеликий жаль, так вже історично склалося, що наші землі та наша нація, завжди перебували в складних життєвих умовах. У нас були різні поневолювачі: поляки, росіяни, мадяри, німці – і завжди, знаходилися Герої, які кидали виклик тим окупантам-завойовникам!
Ми хочемо звернутися до наших, до справжніх, Героїв, до вояків армії нескорених – армії УПА! Ми чітко усвідомлюємо, що саме Ви і є українськими героями за часів тієї страшної бійні, бо Ви воювали не тільки за свої родини, не тільки за своє життя, але й за нашу землю і за майбутню незалежну Україну! Так сталося, що на той час частина українців воювала під прапорами червоної армії, за Радянський Союз, а частина – билася з німцями і радянськими окупантами за Україну під червоно-чорними прапорами. Ми усвідомлюємо Ваш подвиг, коли Ви кинули виклик двом найпотужнішим тоталітарним режимам світу! Ми вклоняємося перед Вашою жертовністю на благо України.
Ми звертаємось до Вас, ветерани Української Повстанської Армії!
На превеликий жаль, повстанський рух на Сході України не набув такого потужного масштабу, як на Заході, тому і ветеранів УПА на наших землях Січеславщини досить мало, але ми не ділимо Україну на Захід і Схід, і тому наша подяка ветеранам всієї України! Дякуємо Вам, повстанцям, справжнім лицарям честі, за те, що вже тоді, ви, зі зброєю в руках, виборювали для нас найсвятіше, що є у житті людини – Свободу! І хоча тоді, у 40-50 роках ХХ століття, здавалося, що ваша війна є утопічною, за будь-яких обставин, програшною, Ви не здалися! Ви билися до кінця! Вас не зміг зламати ані радянський воїн-«асвабадітєль», ані фашистський загарбник. Тому весь світ вас знає і визнає, як Армію Нескорених!
Час минає… Вже немає радянського тоталітарного режиму, давно засуджена, світовою спільнотою, фашистська Німеччина, а незалежна Україна, за яку Ви гідно боролися, тільки починає міцніти і ставати справжньою, потужною державою! Дякуючи Вам, ми впевнено крокуємо в майбутнє!
З повагою учениця 11-а класу
Дорофєєва Марія
