22 квітня 2013 року померла Марія Савчин — діячка ОУН, дружина полковника УПА Василя Галаси, псевдо “Марічка”.
У 1940-х була провідницею підпільного юнацтва ОУН у Львові, надрайоновою УЧХ (Українського Червоного Хреста) Перемишльщини, зв’язковою референтури Служби Безпеки у Крайовому Проводі ОУН.
У травні 1945 р. вийшла заміж за Василя Галасу. 15 грудня 1946 року у Ґнєзні (Польща) народила сина, якого охрестила і назвала Зеноном.
12 травня 1947 р. була затримана у Кракові співробітниками МДБ. Усвідомлюючи, що сина від неї й так відберуть, шантажуватимуть ним під час тортур, щоб вона видала місце перебування чоловіка, Марія вирішила спробувати втекти, вистрибнувши через вікно. Втеча вдалася, але сина батькам уже ніколи не вдалося віднайти. За чутками, його усиновив начальник місцевої служби безпеки Польщі.
Відтак перебувала в підпіллі в Карпатах, на Волині та Поліссі.
18 жовтня 1948 р. у Василя і Марії народився син. Переховувалася з ним у рідному селі Василя Олесин у його сестри Поліни, пізніше у селі Геленка Козівського району.
19 січня 1949 р. приїхала на зустріч з сестрою до Львова, де її підступно схопили співробітники МДБ. Серед її речей був лист від Василя, в якому він повідомляв, крім іншого, і про приблизне місце перебування. Погрожуючи повним знищенням рідні, Марію відправили до чоловіка з вимогою переконати його до співпраці з органами МДБ. У важкому душевному стані Марія найперше кинулася рятувати тримісячного сина, якого таємно погодилася прийняти двоюрідна сестра Василя Анастасія Мартиновська, яка з чоловіком та сином мешкала в Олесині. Після цього Марія розшукала свого чоловіка в криївці на Волині й розповіла про арешт та умову звільнення.
1952 р. Василь Кук, «Леміш», передав під керівництво Галаси ще Вінницьку та Кам’янець-Подільську області. Кільце продовжувало невпинно звужуватися навколо Галаси з дружиною та їхніх побратимів.
У квітні 1953 р. створилася критична ситуація: зв’язки обірвалися, у найближчому оточенні залишилося кілька підпільників. Це спонукало Галасу до переходу на східні терени України. Під час переходу, який організовував окружний провідник Кам’янець-Подільської області «Скоб», як виявилося агент МДБ, 11 липня Галасу з дружиною схопила провокативна група КДБ.
Їх перевезли у Київську в’язницю на вулиці Володимирській. Керівництво КДБ у Києві запропонувало вислати кур’єра від його імені у США для встановлення контакту з Закордонним Представництвом УГВР. Галаса не погоджувався на невідомого йому зв’язкового, погодившись врешті лише на кандидатуру дружини Марії Савчин, якій незаперечно довіряв. Заручниками в Україні залишалися їхні родичі, син, та й він сам. За таємною домовленістю Василя Галаси з дружиною, Марія повинна була розкрити плани МДБ і не повертатися в Радянський Союз. Перед від’їздом у 1954 р. Марії до США їм дали змогу з вікна автомобіля побачити свого шестирічного сина Петруся, якого виховувала кузинка Василя Анастасія Сута (після смерті чоловіка вона вдруге одружилася і переїхала до чоловіка в с. Великі Гаї біля Тернополя).
У 1960-х рр. звільнений на волю Василь Галаса одружився вдруге й забрав сина Петра до себе.
Марія Савчин виконала свою місію і розкрила світові провокаційні плани МДБ, скеровані на знищення українських визвольних осередків за кордоном. Замешкала у США, має родину.
Брала активну участь в діяльності громадських організацій діаспори. У жовтні 2002 р. була делегатом VIII Конґресу Світової Федерації Українських Жіночих Організацій у Торонто.
www.ukrpohliad.org
