Якщо перший день холодноярських вшанувань героїв Визвольної боротьби усіх епох, який проходив у Медведівці, був сонячним, теплим і по-справжньому літнім, то наступного дня, 21 квітня у Мельниках зранку було холодно, немов восени. До того ж сіявся дощ — наче плакав за отаманом Василем Чучупакою та іншими холодноярцями, полеглими у боях за волю України…
Меморіальний мітинг розпочався традиційно у центрі села, біля пам’ятників повстанцям-холодноярцям та гайдамацькому сотникові і письменникові Юрію Горлісу-Горському. Гуділи тулумбаси “чорних запорожців”, обабіч сходів на пагорб, де височать пам’ятники, вишикувалися курсанти Львівського військового ліцею імені Героїв Крут, сам пагорб і всю дорогу під ним поступово заповнювали сотні й тисячі людей, які прибували з усієї України. Були і гості з-за кордону, зокрема донька Юрія Горліс-Горського Леся Лісовська-Янг прилетіла в Україну зі США. А серед журналістів – не лише місцеві, київські, львівські, одеські та з інших областей України, а й телевізійники Першого каналу Латвії.
Лунали виступи мітингуючих, у кожному з яких з пошаною згадувалися імена тих, хто поклав життя за волю свого народу. Багато відомих політиків і громадських діячів побували у Холодному Яру цього дня: Олег Тягнибок, Микола Томенко, Юрій Мірошниченко, Василь Куйбіда, Микола Булатецький, Леонід Даценко та інші.
А поки вони виступали у центрі Мельників, на цвинтар, на вшанування до могил Василя Чучупаки і братської могили чотирьох повстанців вирушила колона “Вільного козацтва Холодного Яру”, керована його отаманом Олегом Островським та протоієреєм Василем Цирілем. Там отець Василь Циріль провів заупокійні літії в пам’ять Василя Чучупака та холодноярських козаків Петра Токовенка, Прохора Деркача, Руденка і Гаврилка “Полтавця”, закатованих більшовиками.
На диво, майже одразу після цього припинився дощ, а з-за похмурих хмар виглянуло сонце…
Після повернення козаків і священиків від повстанських могил пролунали запальна промова Олега Островського і заключне слово Романа Коваля, а Мельниками, пливучи сільськими вулицями до Холодного Яру і здіймаючись до Небес, полинула пісня “Ой у лузі червона калина” у виконанні кобзаря Тараса Силенка.
Продовжилися вшанування на хуторі Буда, біля новозбудованої козацької церкви Святого Праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського).
Після урочистого молебню за Україну до символічної кам’яної могили Петра Калнишевського поруч з храмом учасники експедиції “Вогонь Волі” отець Василь Циріль, Олег Островський та Андрій Кравець встановили капсули із землею, привезеною з сумської Пустовійтівки, де кошовий народився, з Хортиці, де він був останнім отаманом Запорозької Січі і з далеких російських Соловків, де мучився у казематах і де помер, так і не скорений духом.
Опісля отець Василь Циріль провів традиційне освячення козацької зброї — вперше на хуторі Буда, біля церкви Петра Калнишевського, що неподалік від дуба Максима Залізняка. В усі попередні роки це освячення відбувалося на берегах Гайдамацького ставу, проте нині він ще з минулої осені розритий екскаваторами, але так і не почищений до святкувань. Та зрештою, не це головне — головне, що Холодний Яр здатний робити чистішими помисли українців, що прагнуть волі держави й народу…
Завершилися заходи чудовим концертом київського гурту “Рутенія” та дніпропетровського “Арт-Вертепу”. Неочікуваною і незапланованою, проте не менш доречною стала поява у Холодному Яру байкерів з мотоклубу “Нічні птахи”. Сучасні “козаки на залізних конях” теж вийшли на сцену і заспівали пісню свого “отамана” Гриця Вагапова, де були слова як про чорний прапор Холодного Яру зі словами “Воля України або смерть”:
За життя одне багатство -
Чорні знамена,
Погляньте, віру в братство
Ми повертаєм вам…
Світлана КРАВЕЦЬ
Більше фото чекайте у розгорнутому фоторепортажі Світлани КРАВЕЦЬ, Ігора ЄФІМОВА та Назара ОБІДЗІНСЬКОГО – у наступному номері газети “Козацький край”, який вийде друком 29 квітня.
