21 березня 1918 року більшовицький “уряд» України, який тримався на штиках армії радянської Росії, накивав п’ятами до російського Таганрога, залишивши межі окупованої до цього України.
Протягом березня українські більшовики міняли свою «столицю» вже втретє: 1 березня вони втекли з Києва, 10 березня – з Полтави, 21 березня – з Катеринослава, який українці тут же перейменували на Січеслав, щоб і духу чужинського у місті не було (тепер це – Дніпропетровськ).
Більшовицький «уряд» у вигнанні спочатку перейменували на «Бюро для керівництва повстанською боротьбою» проти Директорії – законного керівного органу УНР. Та вже 28 листопада 1918 року, осмілівши під крилом московського більшовизму, зрадники своєї країни проголосили створення «Тимчасового робітничо-селянського уряду України» – причому знову у Росії, у провінційному містечку Суджа Курської губернії – на річці Псел. Маріонетковий «уряд» від свого імені милостиво «дозволяв звільняти» Україну від української Директорії. Цікаво, що саму цю “столицю” пізніше легко захоплювали регулярні війська Петлюри і повстанські загони Махна.
Наприкінці літа 1919 року більшовиків знову було повністю викинуто за межі України, а до Києва увійшли війська УНР. Демонструючи, хто кому господар, Раднарком Росії своїм наказом припинив діяльність більшовицьких ВУЦВК і Раднаркому УСРР.
Черговий маріонетковий «уряд» знову зліпили на території Росії у грудні 1919 року і завезли його до Харкова. Та тільки 18 березня 1921 року більшовицька влада в Україні закріпилася остаточно, попередньо віддавши захід вкрадених українських земель Польщі.
Втім, по всій Україні продовжували жевріти острівці спротиву: у частині України, захопленій Москвою, діяли гайдамаки Холодноярської республіки та сотні менших повстанських утворень, а на окупованій Польщею Західній Україні зароджувалася ОУН – сила, яка зовсім скоро створила УПА – найпотужнішу повстанську армію Європи.
Та до серпня 1991 року і відновлення української державності було ще дуже далеко…
Петро ДОБРО
