Помпезно (наскільки можна це зробить у провінції) святкувалося днями 90–річчя створення Чигиринського району. Узбіччя дороги від обласного центру до Чигирина прикрасили біл–бордами, де будівля Чигиринської райдержадміністрації зображена чомусь утричі більшою від резиденції гетьмана Хмельницького і збудованої ним церкви у Суботові.
Що цікаво – святкування “90–річчя району” і поява вітальних біл–бордів співпала у часі з іншою датою – так само 90–річчям загибелі холодноярських отаманів, які підняли повстання у Лук’янівській в’язниці Києва.
Ось як про ті часи розповідає знаменитий письменник родом з Черкащини Василь Шкляр, лауреат Шевченківської премії за знаменитий роман про холодноярських повстанців – “Чорний Ворон”: “Це був 1923 рік, повстанців, власне отаманів, підступом захопили у моєму рідному місті Звенигородка. Уявіть собі – ці повержені леви сиділи у в’язниці, коли для них найвищою доблестю вважалася загибель у боротьбі… І вони, звісно, навіть у тій безнадії шукали такої нагоди.
Це сталося 9 лютого 1923 року о 08:30. Червоноармієць Амбросімов заніс їм окріп. Уявіть собі, як їх там харчували – просто гарячу воду занесли! Одному з них вдалося вибити цей окріп і облити наглядача. Захопили в нього револьвер, потім вихопилися на коридор, проникли у канцелярію і повели боротьбу. Відразу кинулися на подвір’я, але застукотіли кулемети “Максими”. Двоє впало мертвими одразу, решта повернулися, забарикадувалися – і впродовж майже чотирьох годин серед Києва (ви уявіть, 1923 рік!) вели боротьбу”.
У тому бою загинули всі… І тільки після цього на скореній після кількох років повстанської боротьби Чигиринщині провели межі району. Замість славного Чигиринського повіту, який існував з 1795 року, мав 422 населені пункти і загальну площу 3273 квадратні кілометри, з’явився Чигиринський район із півсотнею населених пунктів і площею 1217 років. Зате тимчасово упокорений серіями “зачисток” і розстрілів…
За останні роки існування району з його карти зникло село Вербівка і селища Московське, Чигиринівка, Цибиківка. Багато населених пунктів було переселено у зв’язку з будівництвом Кремечуцької ГЕС та утворенням Кременчуцького водосховища у 1959 році. Вода поглинула відомий з історії Бужин, а також славні козацькі села Адамівка, Гущівка, Калантаїв, Кожарка, Мудрівка, Тарасівка, Шабельники…
Чому нинішнім керівникам хочеться святкувати саме цю, радянську дату – загадка. Бо чому ж тоді минулої осені святкували саме 500–річя Чигирина як колишньої козацької столиці? Можна ж було так само відзначити 90–річчя райцентру Чигирин…
www.pres-centr.ck.ua
