На Черкащині знову відмовились від спорудження пам’ятника воїнам Армії УНР. Цього разу пропозиція «Героїки» не знайшла підтримки серед депутатів Золотоніської міської ради.
15 лютого 1920 року кінний полк Чорних Запорожців та кінні сотні ім. Петра Сагайдачного та Костя Гордієнка атакували два відділи ЧОН (рос.: «Части особого назначения», – частини, які займалися ліквідацією антибільшовицьких виступів цивільного населення), що дислокувалися у місті Золотоноша. Найзапекліші бої розгорнулися на берегах річки Золотоношка та під мурами Свято-Успенського собору. За результатами бою українці мали втрати: чотирьох козаків убитими, трьох поранених та 9 поранених коней. Ворог зазнав до 100 чоловік втрат. Бій за місто Золотоношу став однією з найуспішніших наступальних операцій Армії УНР у Першому Зимовому поході (06.12.1919-06.05.1920).
На згадку про українську перемогу благодійна ініціатива «Героїка» вирішила побудувати пам’ятник. Всі витрати взяли на себе жертводавці, повідомляє сайт “Героїки”. Депутатів міської ради просили лише про формальний дозвіл. Однак пропозиція була відхилена ще на етапі розгляду постійними депутатськими комісіями, про що повідомив секретар Золотоніської міської ради пан Андрій Заєць. Представників «Героїки» навіть не запросили бути присутніми під час розгляду внесеного ними ж звернення.
правильно. пам’ятник треба ставити один і всім, з нейтральними формулюваннями – щось типу на пам’ять всім хто поліг у боротьбі за народовладдя у 1917-23 рр.. а то в радянські часи співали осанну і ставили пам’ятники “комуністам”, а зараз “націоналістам”. а справедливість в тому, що і ті і інші – наші люди і і ті і інші боролись за народовладдя, хоч і уявляли його по різному. у мене дід був у червоних козаках і не у одного мене. коли зараз “реабілітовують” вояків армії УНР забуваючи, а то ще й згадуючи поганими словами, називаючи зрадниками (тіпун їм на язик) тих, хто в той час займав іншу позицію – це пряма несправедливість і до добра не веде, швидше навпаки – людей, які досить лояльно ставляться до реабілітації (не героїзації) вояків УНР заставляє ставитись до цих речей більш насторожено, а то й вороже. в Росії до речі останнім часом все частіше однаково згадують і ставлять пам’ятники на пам’ять про всіх (і червоних, і білих, і зелених) – чим ми гірші?