Про те, чи карбував Богдан Хмельницький власну монету, де його поховання, які найбільші таємниці його родинного життя та ще дуже багато про що говорили історики – досвідчені й зовсім молоді – 6 грудня під час Всеукраїнської конференції «Сьомі Богданівські читання», яка пройшла у стінах Черкаського національного університету.
В основу проекту було покладено організацію своєрідної лабораторії «молодого історика», де початківці історичної науки мали б можливість вільно спілкуватися, вчитися й переймати досвід старших колег – відомих дослідників історії.
Проведення Богданівських читань в Черкаському національному університеті має сталу традицію. Перший такий захід відбувся в 2000 році з ініціативи групи вчених-істориків університету. Тоді ініціатори заходу вирішили присвятити його патрону університету – будівничому Української козацької держави – Богдану Хмельницькому, чиє ім’я з 1995 року носить навчальний заклад.
Безпосередні організатори читань – викладачі кафедри історії та етнології України, інших кафедр навчально-наукового інституту історії і філософії, студентське наукове товариство та черкаський осередок Наукового товариства імені Шевченка. Матеріали Богданівських читань публікуються у спеціалізованому збірнику наукових праць.
Всеукраїнська конференція молодих істориків набула популярності у наукових колах нашої держави. У роботі VII Богданівських читань взяли участь студенти, магістранти, аспіранти, докторанти та вчені-історики з науково-дослідних та науково-освітніх установ різних міст України. На форумі розглядаються актуальні проблеми з історіографії, джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін, археології, етнології, архівознавства та музеєзнавства, давньої та нової історії України, новітньої історії України, всесвітньої історії та історії міжнародних відносин, історії слов’ян та історії освіти. Виступи учасників відкривають нові, уточнюють і доповнюють вже відомі сторінки вітчизняної та світової історії, дають оцінки подіям і явищам історичного минулого з точки зору новітніх теоретичних підходів, містять рекомендації щодо використання історичного досвіду для розв’язання інституціональних проблем сучасної Української держави й суспільства.
Оксана ДРАЧ
