14 вересня у львівському музеї-меморіалі “Тюрма на Лонцького” відбулося обговорення роману Оксани Забужко “Музей покинутих секретів”, під час якого історик Володимир В’ятрович пояснив різницю між історичними романами та науковими працями.
“Історик не здатен і не має такої цілі заглиблюватись в людську свідомість і відтворювати психологію, – розповів Володимир В’ятрович. – Ми можемо говорити про мотивацію, якісь причини тих чи інших вчинків, але не більше. Натомість письменник може набагато глибше зайти в людську психологію, глибше пробувати її реконструювати. Взагалі художня література має значно більше інструментів ніж історіографія”.
При цьому учений наголосив, що найкращі історики отримували нобелівські премії в сфері літератури, адже хороший історик пише так, що його роботу настільки ж цікаво читати простому читачу, як художню літературу.
“Історична література має набагато більше впливу на національну свідомість, – говорить Вятрович. – Польську свідомість сформувала література Генріха Сінкевича, а не історіографія. Вона справила набагато більший вплив на формування польської ідентичності на рубежі 19-20 століть. І це треба розуміти і розуміти силу художнього слова в порівнянні з силою наукового слова. Але зараз потрібно і одне й друге. І дуже радує те, що в книжкових магазинах зараз можна знайти кільканадцять гарних історичних романів. Це значить, що крига скресла”.
Джерело: Gazeta.ua
