25 липня 1687 р. Івана МАЗЕПУ обрано Гетьманом України.
Мазепа Іван – гетьман Лівобережної України, визначний діяч української державності. Народився в селі Мазепинці на Київщині, в сім’ї українського шляхтича. Його батько С. Мазепа-Колєдинський був білоцерківським отаманом. Іван Мазепа дістав добру освіту: вчився у школі Київського братства, потім у Києво-Могилянській колегії, згодом у колегії у Варшаві. Продовжував своє навчання в Німеччині, Італії, Франції та Голландії, де вивчав артилерійську та інженерну справи, оволодів 7 мовами. У 1659-1663 роках Мазепа служив при дворі польського короля, виконував дипломатичні доручення, брав участь у королівських місіях до гетьманів І. Виговського, Ю. Хмельницького, П. Тетері. Його характерною рисою було вміння завоювати довіру людей.
У 1663 році, під час походу Яна Казимира на Україну, Мазепа залишає королівську службу і деякий час живе у своєму селі.
З 1669 року Мазепа перебуває на службі у гетьмана Правобережної України П. Дорошенка. Спочатку він сотник, згодом – генеральний осавул і генеральний писар. У 1674 році П. Дорошенко посилає його з дипломатичною місією в Крим. Але загін перестріли запорожці І. Сірка, які взяли Мазепу в полон. Сірко наказав помилувати Мазепу. Мазепу передали гетьману Лівобережної України І. Самойловичу, у якого Мазепа теж зміг завоювати довіру в критичний для себе час, чимало розповівши про задум П. Дорошенка. У 1682 році І. Мазепа вже генеральний осавул у І. Самойловича.
У 1687 році московська армія на чолі з князем В. Голіциним та військо лівобережних козаків під проводом гетьмана І. Самойловича рушили в похід на Крим. Похід зазнав невдачі, в якій обвинуватили Самойловича, котрого було скинуто з гетьманства.
25.06.1687 року у таборі на р. Коломак відбулися вибори нового гетьмана. Дві тисячі козаків підтримали кандидатуру Мазепи і він став гетьманом Лівобережної України. З Москвою були підписані нові Коломацькі статті, згідно з якими, крім Києва, московські залоги могли знаходитися також у Чернігові, Переяславі, Ніжині, Острі; було встановлено 30-тисячний козацький реєстр. Гетьман не міг змінювати генеральної старшини без згоди Москви і встановлювати безпосередні зв’язки з іншими державами. Отже, Москва все більше обмежувала владу гетьмана.
У 1689 році І. Мазепа разом з В. Голіциним бере участь у новому Кримському поході, який був вдалим: вдалося взяти Перекоп. Мазепу з почестями приймають в Москві, де в цей час відбувається зміна влади: на місце Софії став Петро I. Мазепа своїм розумом і дипломатичним хистом завоював у нього великий авторитет, який йому вдавалося підтримувати майже 20 років. Гетьман зосередив у своїх руках велику владу і велике багатство. Мазепа вславився як великий меценат. Він відбудував монастир Лаври, побудував собор у Переяславі і багато церков, споруджених у пишному стилі, який називають козацьким бароко. У 1701 році Києво-Могилянську колегію перетворено на академію, а кількість студентів збільшено до двох тисяч.
У 1695-1696 роках Петро I організовує Азовські походи. Мазепа з українським військом у 1695 році успішно діє проти татар, у 1696 році козацькі війська допомагають Петру I взяти Азов. Мазепу нагороджують найвищим орденм, запровадженим царем, – Андрія Первозванного.
У 1700 році Московське царство в союзі з Річчю Посполитою і Данією починає війну проти Швеції, яка дістала назву Північної війни. Україна була вимушена взяти участь у цій війні. Козаки воювали зі шведами поза межами України і зазнавали великих втрат. Страшним тягарем було будівництво фортець, царевої столиці – Петербурга, утримання московського війська, збір податків, сума яких у зв’язку з війною значно зросла. Посилення централізації Московської держави, якої домагався Петро I, суперечило існуванню автономії України. Цар задумав віддати Україну під владу свого намісника.
У 1704 році бойові дії почалися безпосередньо на Україні, козацькі полки діяли досить успішно – і Мазепі вдалося на деякий час зайняти Правобережну Україну. Після поразки Польщі основні сили шведів зосереджуються проти Москви. У вересні 1708 року шведські війська вступають на територію України. На їх бік з 5-тисячним військом переходить І. Мазепа. Він обіцяє шведському королю Карлу XII зимові квартири, продовольство і фураж, військову допомогу. Шведський король зобов’язується обороняти Україну, зберігати права старшини і козаків. І. Мазепа пішов на цей крок, щоб зробити Україну незалежною від Москви. Він розумів, що впливати на українські справи зі сторони Швеції набагато важче, ніж з Москви. Мазепа добре знав про тенденцію московської політики щодо обмеження прав України і розумів, що ця тенденція зрештою призведе до повної інкорпорації України до складу Росії.
Коли Петро I дізнався про перехід Мазепи до шведів, він наказав вчинити масові репресії на Україні. Столиця гетьмана Батурин була зруйнована, 15 тисяч його жителів вбито. Такої ж участі зазнали Лебедин, Ромни та багато інших населених пунктів.
Основна частина українського народу була дезорієнтованою і зустріла шведів як окупантів. Запорожці на чолі зі своїм кошовим отаманом підтримали Мазепу. За це царські війська зруйнували Січ.
У Полтавській битві шведські війська зазнали поразки. Це стало катастрофою для Мазепи і його планів щодо незалежності України. Мазепа і Карл XII рятуються втечею до Бендер. Петро I пропонує турецькому візиру 300 тисяч талерів за голову Мазепи, але останнього бере під захист султан. Приголомшений поразкою та крахом своїх надій, Іван Мазепа помирає 22.09.1709 року у Бендерах (за іншими даними – 22 серпня). Його перше поховання відбулося поблизу с. Варениці під Бендерами. Згодом його прах перенесли до міста Галаца у головну церкву Святогорського монастиря. У перші роки незалежності України була спроба віднайти прах І. Мазепи і перенести його на Україну, але це поки ще не вдалося.
Ім’я Мазепи стало символом українського національного руху в дореволюційні часи і в добу національно-демократичної революції.
