Юрій Шевчук
Викладач української мови у Колумбійському університеті США Юрій Шевчук – рівнянин за походженням. Нещодавно відвідав Рівне. Його міркування про українську мову нині – особливо актуальні у світлі прийняття “мовного” закону.
“Юрій Шевельов, який у Радянській Україні демонізувався як вираз українського буржуазного націоналізму у мовознавстві, у книзі “Історія української мови в першій половині ХХ століття” порівнює асиміляційні моделі різних імперій і говорить, що кожна імперія застосовувала до колонізованих народів засоби зовнішнього тиску на культуру і мову. Зокрема, це витіснення мови із “стратегічних сфер публічного вжитку” – політики, освіти, книгодрукування – тих, де може відбутись мобілізація носіїв культури і утворитися критична маса людей, які починають щось вимагати, які можуть щось змінити. Це типово для західних імперій. А російський імперіалізм, за Шевельовим, поряд із зовнішнім тиском використовував і внутрішній, до чого ті імперії не додумались. Це проникнення у мову колонізованого народу зсередини і підрив її зсередини. Так зване “сближение братских языков”. Це був своєрідний “креатив” від радянської ідеології, за часів Російської імперії до цього не додумались. Тут варто згадати і про розправу з цілою школою української лінгвістики, після чого інші надалі вже без заохочення, з ентузіазмом русифікували українську мову; і про послідовне скасування тих мовних особливостей української мови, які робили її неповторною, цікавою, автентичною – і заміна їх русизмами. Відмовились від правопису Скрипника, оголосивши його націоналістичним. Між тим, я переконаний, що існуючий сталінський правопис ні з моральної, ні з лінгвістичної точки зору існувати не повинен – він ускладнює українську мову, переносить проблеми російської мови на український грунт.
На жаль, багато елементів схеми Шевельова присутні в Україні і сьогодні. Продовжується інерція колоніалізму, зовнішній тиск. Багато хто, буваючи чи то на Києві, чи на Сході України, чи в Криму, відчував певний дискомфорт, говорячи там українською мовою. Наша докторантка, готуючи наукову роботу про кримських татар, рік провела у Криму, спілкуючись англійською, німецькою та українською – так були випадки, коли, почувши українську, їй плювали в обличчя!..
Українська мова великою мірою вживається в Україні дуже декоративно, особливо очільниками уряду. Не використовується такий механізм як армія, де накази не обговорюються – сам чув на Хрещатику, як накази військовим віддавались російською мовою.
Механізми зовнішнього тиску на українську мову не послаблюються, а інтенсифікуються. Шевельов не міг знати про телебачення, інтернет, глянцеві журнали…
Люди, які роблять цю політику, не усвідомлюють, що вона делегитимізує їх як владу. Щодо новітніш внутрішніх чинників тиску на українську мову, то не можу не згадати такого новаторства теперишніх русифікаторів як штучно створена “лінгвістична шизофренія”, коли через засоби масової інформації людям нав’язують думку про те, що одночасно говорити двома мовами – природньо. У одній передачі впродовж п’яти хвилин можуть звучати дві мови! Я досліджував схожі в мовному плані регіони – Квебек, Каталонію, Пуерто-Ріко – ніде не показують на телебаченні програм, де одночасно говорять двома мовами, причому жодною не говорять правильно! Чи можуть російська та українська мови мирно співіснувати в Україні? Так, якщо дотримуватись правил гри. Українська мова є державною. Якщо є державна мова – її потрібно вивчати. Це те, що роблять, приміром, росіяни, приїжджаючи до Америки. Є певні правила гри, і логіка державотворення передбачає використання однієї мови як консолідуючого фактора. Це – “грубка”, від якої потрібно танцювати.
Варто створювати, плекати навколо себе україномовне середовище. Я робив це під навчання у Києві в університеті та аспірантурі впродовж восьми років – і принаймні п’ятеро моїх особистих друзів навчилися української.
“Зони, вільні від російської мови” – це не русофобство, а корекція тієї деформації, яка була нам нав’язана.
…І власний тюремний сленг має бути в українській мові (інша річ, чи ви ним користуватиметесь!), і еротичний роман, і український реп – тому що в тих сферах, де ми будемо відсутні, буде присутній хтось інший, і ви знаєте, хто…
Потрібно створювати свій власний конкурентноспроможний культурний продукт – спокійно, не ходячи з хоругвами і прапорами. А якщо і не створювати свій власний україномовний культурний продукт – то принаймні популяризовувати такий продукт, створений іншими”.
www.ogo.ua
