Сьогодні рівно рік, як перестало битися серце, яке понад усе любило Україну – серце Руслана Зайченка, одного з творців і очільників УНА-УНСО, нащадка давнього козацького роду.
Біля могили Руслана, похованого поруч з сином Євгеном у Черкасах, сьогодні зібралися рідні і найближчі друзі. Схилили голови біля чудового пам’ятника, зробленого руками Русланового тестя, заслуженого художника Миколи Теліженка. У цьому пам’ятнику майстерно переплелися обриси старовинного козацького хреста і так званого «мальтійського хреста» емблеми-символа УНСО. На зворотньому боці пам’ятника – слова з гімну УНСО: «Той, хто воює, той не вмирає – повік залишиться бійцем!»
На завершення поминального обіду слова цієї пісні прозвучали у виконанні всіх присутніх – на прохання Русланової вдови, Лесі Теліженко. Вона добре знає, як Руслан любив ці прості, але потужні слова, що ведуть у бій за Україну…
Андрій КРАВЕЦЬ, www.pres-centr.ck.ua
